Читати книгу - "Таємне чудо для магната, Кіра Шарм"

4

* * *

- Ольга Миколаївна? Проходьте.

Піднімаюсь зі свого місця. Розправляю строгу чорну ділову спідницю.

Три дні!

Три дні від нього жодних звісток!

Навіть не подзвонив жодного разу. Не надіслав жодного повідомлення!

А я… Я, як дурочка, навіть засинала, стискаючи телефон в руці! Здригалася навіть уві сні від кожного шарудіння і тут же тяглася до екрану телефону! Перевірити. Раптом?

Але ні. Нічого. Начебто й не було Філіпа Рогожина в моєму житті!

Може, воно і на краще, – вирішила в останній день.

Отже, така він людина. Раз так швидко забув, виходить, нічого я для нього не значила. І не минуло б і кількох днів, як почула б від нього ті ж самі слова, що й та брюнетка в клубі.

Віолетта Міленіна.

Дочка відомого бізнесмена та дуже відома модель. Акторка-початківець. Не те, що я.

У спробі дізнатися про Філа якнайбільше, я прошерстила весь інтернет. Усі соціальні мережі.

Але на превеликий подив, Філ виявився зовсім не публічною людиною. У соцмережах не зареєстрований та інформації про нього практично немає.

Натомість вдалося знайти кілька фото зі палкою красунею-брюнеткою. Десь на курорті їх все ж таки встигли підловити журналісти. І пози, в яких їх зняли, не залишають особливого простору для фантазій! У нього з нею було набагато більше, ніж у мене!

Як ревнива дружина, або просто вперше закохана дурепа, я розглядала фото цієї красуні. Розкішна. Доглянута. З п'ятим розміром грудей, ідеальними ногами від вух із бронзовою засмагою та губами, які явно зроблені майстром своєї справи.

Треба визнати. У Віолетти Міленіної кожна риса обличчя ідеальна. І навіть її Філ покинув! Мабуть, йому цікаво тільки отримати жінку у свою постіль. І тримати її там, доки не набридне.

Що ж. Отже, все на краще. Йому я хоча б пересититись собою не дала! Не так прикро!

З цими думками прокинулася сьогодні, вирушаючи у нове життя. А точніше, на співбесіду до найкращої компанії столиці! Ну, з тих, що виклали оголошення про вакансію!

Вигляд не найкращий.

Ніс розпух і досі червоний. Довелося сильно попрацювати з тональним кремом та пудрою. Але, здається, слідів моїх страждань на обличчі немає!

Невелика крамничка, в якій я вела бухгалтерію, а, по суті, заміняла собою всіх працівників, крім хіба що вантажників тиждень тому розорився. Я лишилася без роботи.

І це на краще. Отже, треба брати нову висоту!

Можна було б, звичайно, попросити Таню, коли вони з Солодовим повернуться із медового місяця. Її чоловік-мільярдер напевно б мене кудись прилаштував.

Але мені хочеться все ж таки добитися чогось у житті самій!

Тож за допомогою Тані на мені зараз її дорогий одяг. Діловий. Сидить дуже стильно. І в ньому я не нагадую учительку. Довелося позичити не спитавши. Добре, що ключі від її квартири досі у мене. Але, гадаю, вона не буде проти!

Хвилюючись, проходжу до кабінету, цокаючи підборами.

Нехай це і не найкрутіша вакансія, лише помічниці найменшого начальника найменшого відділу в успішній організації, але для мене дуже великий крок уперед! Величезний! Схрещую пальці на удачу.

Будь ласка! Будь ласка, будь ласка, будь ласка! Нехай мене приймуть! І так завалять роботою, щоб Філіп Рогожин нарешті назавжди вивітрився з моєї голови!

– Хм… Економічний факультет… Чудові оцінки… Досвід роботи… Чотири мови… Чи не надто багато, як на двадцять років, Ольга Миколаївно?

Немолода жінка трохи опускає окуляри, прискіпливо мене розглядаючи і без кінця постукуючи резинкою олівця по столу.

- Ні, не дуже, - впевнено піднімаю голову. - Я нічого не прикрасила. Це правда. Навчалася у елітній школі, бо виграла гранд. Там мови та поглиблене вивчення всіх предметів, та…

- А навчання як з посадою поєднувати будете?

- Я вчусь заочно. Впевнена, що досвіду, який можна отримати практично, не замінить жодна теорія!

- Що ж. Похвально. Добре, Ольго Миколаївно. Вчинимо так. Я зараз дам вам завдання. Подивимося, як ви впораєтеся.

Переді мною на стіл опускається товстий стос паперів. Ого! Ті, хто були переді мною, виходили з цього кабінету набагато раніше.

– Коли я маю це здати?

Піднімаюсь, беру в руки папери.

- А ні. Ви повинні це зробити при мені. Зараз. Я ж повинна бути впевнена, що ви з усім справилися самі, так, Ольга Миколаївно?

____________________________

Дорогі друзі! А я щаслива вам повідомити, що історія Марата вже викладена на моїй сторінці ПОВНІСТЮ!!! Зустрічайте!!! " СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ ДИКУНА!"!!!

Анотація до книги "Спадкоємець для Дикуна"

- Далеко думала втекти, красуня? Чорні очі пропалюють наскрізь. Серце завмирає, пропускаючи удар. Проводить по шиї, притискаючи жилку, що відчайдушно забилась. Мечусь поглядом у пошуках виходу, але з жахом розумію, що його немає. Алмаз? Подивимося, чи станеш ти алмазом у моїй особистій колекції! – Це… Це нечесно! Неправильно! Задихаюсь і тремчу під його руками. - Ти належиш мені. Повністю. Вже двічі. Жаль тільки, на тобі занадто багато одягу. Я вважав би за краще, щоб ти була тільки в одних подарункових стрічках. — Але ми це виправимо. Роздягайся!

Також буду всім вам неймовірно вдячна за підтримку історії лайками ( зірочками) та репостами! Меня важливо розуміти, чи подобається книга! Від цього залежить, як часто будуть виходити нові історії ( та чи будуть вони виходити взагалі).

   Всім величезне спасибі!!!

Ви- найкращі!!!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно