Читати книгу - "Шопоголік"

За кілька хвилин з’являється Еллі, разом із Полом, і я здивовано розглядаю її. Вона має справді вишуканий вигляд, у бузковому костюмі й на високих підборах.

– Отож плавці, човни або європейські пейзажі, – говорить їй Пол.

– Саме так, – каже Еллі й опускається на крісло біля мене.

– Спробую вгадати, – кажу я. – Щось про те, як коливається валютний курс.

– Десь так, – відповідає Еллі. – А дослівно: «Європа – потоне чи спливе?» Вона промовляє це страшенно драматично, і ми з Полом гигикаємо. Коли він іде, я пильно її оглядаю.

– Ти чого сьогодні така ділова?

– Я завжди страшенно ділова, – парирує вона. – Ти ж знаєш.

Пол уже котить до нас навантажений слайдами візок, і вона дивиться на них.

– Це тобі чи мені?

Вона уникає розмови. Що відбувається?

– Збираєшся на співбесіду? – раптом здогадуюся я. Вона дивиться на мене, у неї спалахують щоки, і вона витягає з візка стосик слайдів.

– Циркачі, – говорить вона. – Жонглери. Це те, що тобі потрібно?

– Еллі! У тебе співбесіда? Скажи мені!

На якусь мить западає тиша. Еллі дивиться вниз, на стіл, потім підводить погляд.

– Так, – зізнається вона і кусає губи. – Але…

– Це ж просто чудесно! – вигукую я, і на нас дивляться двійко охайних дівчаток із кутка. – Куди? – питаю я вже спокійніше. – У «Космо», правда ж?

Нас перериває Пол, приносить чашечку кави і ставить перед Еллі. – Плавці скоро прибудуть, – говорить він, відтак з усмішкою йде від нас.

– Із ким співбесіда? – перепитую я. Еллі розсилає інтерв’ю на стільки робіт, що я не можу за ними встежити.

– У «Ветербіз», – каже вона, і обличчя в неї яскраво спалахує.

– «Ветербіз Інвестментс»? – Вона злегка киває, а я здивовано підіймаю брови. Навіщо їй влаштовуватись у «Ветербіз Інвестментс»? – У них є якась корпоративна газета чи що?

– Я не журналістом улаштовуюсь, – каже вона тихо. – Я подала резюме на посаду фондового менеджера.

– Що? – вражено перепитую я.

Я знаю, подруги мають підтримувати одна одну у важливих рішеннях, і все таке. Але даруйте, фондовий менеджер?

– Я ще, може, й не влаштуюся. – Вона уникає мого погляду. – Це така дрібниця.

– Але…

Я розгубила всі слова. Як Еллі могло взагалі спасти на думку влаштуватися фондовим менеджером? Фондові менеджери – це взагалі не люди. Якісь персонажі, над якими ми сміємося в журналістських відрядженнях.

– Це просто спроба, – вона ніби намагається захиститися. – Може, я просто хочу показати Керол, що вмію робити щось іще. Розумієш?

– А, ти хочеш… довести власну цінність? – намагаюся здогадатися я.

– Так, – каже вона, злегка стенаючи плечима. – Саме так. Довести цінність.

Але Еллі говорить це не надто впевнено, і сьогодні вона значно мовчазніша, ніж зазвичай. Що з нею трапилося? Я розмірковую над цим, повертаючись додому з бібліотеки зображень. Я йду по Хай-стрит Кенсінґон, перетинаю дорогу і, завагавшись, спиняюся перед «Маркс та Спенсер».

Вхід до метро – праворуч від мене. Крамниці – ліворуч. Я не повинна зважати на крамниці. Я повинна бути заощадливою, йти просто додому і там скласти графік витрат. Якщо я хочу розважитися, то можу безкоштовно подивитися щось цікаве по телевізору і, можливо, приготувати недорогий, але поживний суп.

Проте сьогодні по телевізору немає нічого цікавого, принаймні до «Жителів Іст-Енду». І я не хочу ніякого супу. Мені насправді потрібно щось, що допоможе збадьоритися. І до того ж – швидко спадає мені на думку – завтра я все це кину, правда ж? Це мов початок Великого посту. А сьогодні моя Шопінгова Масляна. Я маю насититися, перш ніж обмежу себе.

Мене огортає хвилювання, і я поспішаю до «Баркерс-Центру». Я триматиму себе в руках, присягаюся. Просто якась дрібничка, щоб поліпшити настрій. Я вже купила кардиган – тож більше жодного одягу… І нещодавно придбала босоніжки на підборах-«чарочках» – тож і не взуття… хоча в «Гоббс» є чудові черевички «Прада»… Гм-м-м. Навіть не знаю.

Проходячи повз відділ косметики, я раптом розумію. Засоби для макіяжу! Ось що мені потрібно. Нова туш для вій і, можливо, нова помада.

Щаслива, я починаю блукати яскравим приміщенням серед п’янких запахів парфумів, випробовуючи на руці різнокольорові помади. Вирішую, що мені потрібна дуже світла помада. Нюдово-тілесного або рожевого кольору, а ще олівець для губ їй у тон…

Біля прилавка «Кларин» мою увагу привертає великий рекламний постер:

«Купіть два засоби для догляду за шкірою та отримайте БЕЗКОШТОВНУ косметичку з тестерами рідини для вмивання, тоніка та зволожувального крему, помадою «Осінній спалах», тушшю «Екстра-зміцнення» й тестером парфумованої води «О Дінамісант». Пропозиція обмежена, тож покваптеся!»

Це ж просто фантастика! Ви уявляєте, скільки зазвичай коштує помада «Кларин»? А ось її роздають безкоштовно, просто тут і зараз! Я захоплено блукаю серед засобів для догляду за шкірою, обираючи, які два з них купити. Може, крем для шиї? Я ще ніколи таким не користувалася. І який-небудь відновлювальний зволожувальний крем. І тоді я отримаю безкоштовну помаду! Суцільний зиск.

– Вітаю! – кажу я жінці в білій формі. – Будь ласка, креми: для шиї та відновлювальний зволожувальний. І косметичку, – додаю я, раптово злякавшись, що могла спізнитися, що обмежена пропозиція може вже й не діяти.

Але вона ще діє! Дякувати Богу. Доки з моєї кредитки «Віза» відраховуються гроші, жіночка простягає мені мою сяйливу червону косметичку (чесно кажучи, трохи меншу, ніж я очікувала), і я з нетерпінням розкриваю її. І там, звичайно ж, бачу свою безкоштовну помаду!

Якогось коричнево-червоного кольору. Трохи дивного взагалі-то. Але якщо змішати з моїми іншими помадами та ще додати трохи блиску для губ – матиме чудовий вигляд.

Додому я дістаюся вщент виснажена. Відчиняю двері – і Сьюз, мов цуценя, вибігає мені назустріч.

– Що ти купила? – вигукує вона.

– Не дивись! – кричу я у відповідь. – Тобі не можна дивитися. Це твій подарунок.

– Мій подарунок! – Сьюз надто вже переймається через власні дні народження. Хоча, чесно кажучи, я так само.

Я поспішаю у свою спальню і ховаю сумку «Бенеттон» у шафу. Потім розпаковую решту покупок і дістаю маленький сріблястий блокнотик, щоб записати туди мої витрати. Девід Е. Бартон пише, що це потрібно робити негайно, доки нічого