Читати книгу - "Кишеня, повна жита"

міг зробити хтось інший. Покоївка, дворецький, кухарка — усі вони мали стосунок до приготування сніданку або подавали його, але я не бачу, як котрий завгодно з них міг бути переконаний у тому, що таксин дістанеться містерові Фортеск’ю, а не комусь іншому. Якщо, звичайно, то був таксин.

Заступник комісара сказав:

— То був таксин, а не якась інша отрута. Я маю попередній рапорт.

— Тоді все гаразд, — сказав інспектор Ніл. — Ми можемо продовжувати своє розслідування в цьому напрямку.

— Зі слугами все гаразд?

— Дворецький і покоївка, здається мені, нервують. Але в цьому нема нічого незвичайного. Так буває часто. Кухарка вчинила на мене лютий напад, а прибиральниця висловила похмуру втіху. Усе цілком природно й нормально.

— Ви більш нікого не знаєте, кого можна було б запідозрити так чи інак?

— Ні, сер, не знаю. — Незалежно від нього думка інспектора Ніла помандрувала до Мері Дав та її загадкової усмішки. Там, безперечно, був слабкий, але незаперечний вияв антагонізму. Уголос він сказав: — Тепер, коли ми знаємо, що то був таксин, треба отримати якусь інформацію про те, як його роздобули або приготували.

— Саме так. Продовжуйте своє розслідування, Ніл. До речі, містер Персівал Фортеск’ю уже приїхав. Я перекинувся з ним словом або двома, і він чекає на зустріч із вами. Ми знайшли також другого сина. Він живе в паризькому готелі «Бристоль» і сьогодні виїжджає звідти. Думаю, вам слід зустріти його в аеропорту, ви не проти?

— Ні, сер, не проти. Це була моя ідея…

— Отже, вам буде ліпше зустрітися з Персівалом Фортеск’ю якомога раніше. — Заступник комісара тихо засміявся. — Вони називають його «манірний Персі».

Містер Персівал Фортеск’ю виявився акуратним і вродливим молодиком, віком років тридцяти, зі світлим чубом та віями і з дещо педантичною манерою розмовляти.

— Я пережив жахливий шок, інспекторе Ніл, як ви, певно, можете собі уявити.

— Так воно й мало бути, містере Фортеск’ю, — сказав інспектор Ніл.

— Я можу тільки сказати, що мій батько був у чудовому стані здоров’я, коли я позавчора виїхав із дому. Те харчове отруєння — чи що там було — спостигло його, либонь, цілком несподівано.

— Воно сталося цілком несподівано, так. Але йдеться не про харчове отруєння, містере Фортеск’ю.

Персівал спохмурнів і подивився на нього здивованим поглядом.

— Ні? То в чому ж… — і він урвав свою фразу.

— Ваш батько, — сказав інспектор Ніл, — був отруєний, і отруїли його таксином.

— Таксином? Я ніколи не чув про таку отруту.

— Дуже мало людей чули про неї, як мені здається. Це отрута, яка діє дуже раптово й згубно.

Персівал спохмурнів ще дужче.

— Ви хочете сказати мені, інспекторе, що мій батько був умисне кимось отруєний?

— Схоже, так воно й було, сер.

— Який жах!

— Так, це справді жахливо, містере Фортеск’ю.

Персівал промурмотів:

— Тепер я розумію, чому в лікарні вони нічого мені прямо не сказали. Мовляв, повертайтеся додому й там про все довідаєтеся. — Він замовк. — А як бути з похороном? — запитав після паузи.

— Офіційна частина розслідування призначена на завтра після розтину тіла. Процедура буде суто формальною й не триватиме надто довго.

— Розумію. Так буває завжди?

— Атож, сер. Принаймні, у наш час.

— Ви дозволите мені запитати, чи сформували якесь уявлення, чи маєте підозру, хто міг?.. Я справді… — і він замовк на півслові.

— Поки ще рано робити висновки, містере Фортеск’ю, — пробурчав Ніл.

— Атож, я думаю, що так.

— Разом із тим ви неабияк нам допоможете, якщо поінформуєте нас про ті розпорядження, які ваш батько зробив у своєму заповіті. Або, можливо, допоможете мені сконтактуватися з його адвокатом.

— Його адвокатами є фірма «Білінґслі, Горсторп і Волтерс» на майдані Бердфорд-сквер. Щодо його заповіту, то, думаю, я з більшою або меншою точністю зможу назвати вам його головні пункти.

— Якщо ви будете таким добрим, то назвіть мені їх, містере Фортеск’ю. Боюся, це та частина процедури розслідування, крізь яку ми муситимемо пройти.

— Мій батько зробив новий заповіт після свого одруження два роки тому, — сказав Персівал, не ухиляючись від точної інформації. — Він заповів сто тисяч фунтів своїй новій дружині й п’ятдесят тисяч моїй сестрі Ілейн. Решта грошей має дістатися мені. Адже я — співвласник фірми.

— А він не склав окремого заповіту для вашого брата Ланселота Фортеск’ю?

— Ні, мій батько й мій брат давно не спілкувалися один з одним.

Ніл скинув на нього гострим поглядом — але Персівал, схоже, був цілком переконаний у правдивості своїх слів.

— Отже, згідно із заповітом, — сказав інспектор Ніл, — спадщину мають поділити між собою троє людей — місіс Фортеск’ю, міс Ілейн Фортеск’ю і ви?

— Боюся, моя частка спадщини буде вельми скромною, — сказав Персівал, зітхаючи. — Буде похорон, а ви розумієте, інспекторе, що це вимагає чималих грошей. А крім того, останнім часом мій батько був… я можу тільки сказати, вельми нерозважливим у деяких своїх фінансових оборудках.

— Ви з вашим батьком останнім часом не сперечалися віч-на-віч про те, як треба вести бізнес? — запитав інспектор Ніл, намагаючись, щоб його запитання пролунало з цілком недбалою природністю.

— Я виклав йому свої погляди, але… — сказав Персівал, стенувши плечима.

— Ви їх виклали досить гостро, чи не так? — запитав Ніл. — Власне, ви не просто виклали свої погляди, а влаштували йому справжній скандал, якщо мої відомості правдиві?

— Я так не сказав би, інспекторе.

Червоний колір роздратування піднявся до чола Персівала.

— Тоді, можливо, ваша суперечка з батьком стосувалася чогось іншого, містере Фортеск’ю?

— Не було ніякої суперечки, інспекторе.

— Ви впевнені, містере Фортеск’ю? Ну, гаразд, це не має значення. Я правильно зрозумів, що ваш батько й ваш брат досі не спілкуються один з одним?

— Так воно і є.

— Тоді, можливо, ви зможете пояснити мені, що це означає?

І він подав йому текст телеграми, який записала Мері Дав.

Персівал прочитав, і в нього вихопився крик подиву та роздратування. Він був приголомшений і розгніваний.

— Я не розумію, нічого не розумію, я навіть не можу повірити, що це правда.

— А таки правда, містере Фортеск’ю. Ваш брат сьогодні прилітає з Парижа.

— Дивовижно, справді дивовижно. Ні, я все-таки неспроможний у