Читати книгу - "Царська рокіровка, Мелхіор Медар"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Я не розумію? Які фляки?
– Ах. вибачте. Рубець. Це така страва... Суп...
– А, тепер згадав, звичайно. Будь ласка, продовжуйте.
– Всі вбиті жінки перед смертю були оголені, скоріше за все, відбулися статеві акти. Зараз це важко визначити навіть під час розтину, тому що статеві органи – якщо вони не зникли – найчастіше були пошкоджені. Хоча, можливо, мова про зґвалтування не йде. На цьому схожість закінчується – лише в двох випадках ми впевнені, що жертви загинули там, де були знайдені тіла – прачка, та, яка померла першою, і Марія Конопничинська, повія. В решті випадків велика ймовірність того, що вони були вбиті в іншому місці і лише потім тіло було покинуто там, де його знайшли. Про це свідчать сліди крові, точніше її відсутність. Найжахливіше те, що розтин підтверджує, що всі троє загиблих 27 листопада померли майже в один час! Або з невеликим проміжком. Враховуючи час наруги, якій вони були піддані – нічого не узгоджується! Крім того, в одних випадках злочинець забирав із собою деякі частини тіла, в інших – ні. Кожного разу зловмисник мав достатньо часу, щоб спокійно завершити свою роботу – ніхто його не сполошив, ніхто нічого не бачив, ніхто нічого не чув. У трьох випадках використовували азотну кислоту, ще в трьох – концентровану сірчану. Різані рани також мають різний характер – у Розтопчиної, Конопчинської та Рембек були рани, здавалося б, нанесені бритвами, решта – нанесені або ножем для паперу, або скальпелем. Із самого початку з цією справою щось почало не сходитися…
– Отже, у нас точно двоє злочинців, – рішуче сказав Естар Павлович. — Принаймні двоє… — додав він після секунди вагань.
– Як це? Звідки… Ах, так! Так, дійсно! Це так просто! Ви праві! Ті, з сірчаною кислотою, у них інший тип ран – вони згинули від іншого знаряддя! Щось у мене блукало в голові…
– Ну, ну. Це лише гіпотеза. Але виглядає так, що у нас є два злочинці, отже, два види злочинів. Однак потрібно перевірити всі деталі. Дайте мені час ознайомитися з актами, а потім… Можливо, сьогодні після обіду? Я піду… тобто ми підемо до моргу. Чи всі тіла в одному морзі?
– Вже ні. До середини грудня морозів не було, і розчленовані тіла швидко розкладалися… Проте залишилися деякі препарати. Ну і ця Розтопчина досі лежить у морзі. Решту вже поховали. Хто міг припустити, що з’явиться спеціаліст… То що, призначати ексгумацію?
– Ні, ні, зачекайте, я спочатку вивчу акти. Можливо, цього буде достатньо. Подивлюсь і на тіло, що спочиває в морзі. Чи було щось таке, що поєднувало всі жертви? Я не знаю ні місцевої географії, ні відносин…
– Здається, що ні. Вони жили в різних частинах міста, походили з різних соціальних верств, а обидві повії були навіть з різних каст цієї професії. Рембек була п’яниця, але належала до вищої категорії, а Новацька встигла – незважаючи на свій вік – втратити книжку. Кажучи по правді, її збиралися депортувати з міста будь-якого дня…
– У пана є ще якісь власні спостереження? Ті, які не включені до звітів і протоколів, погано задокументовані або взагалі не внесені до документів?…
– Взагалі-то ні… Тепер, коли пан ствердив, що ми, мабуть, маємо справу з двома злочинцями, все стає зрозумілим – раніше щось крутилося в мене в голові, були певні підозри, але… Я переконав себе, що неможливо, щоб ДВОЄ схожих вбивць кружляло одним не таким вже й великим містом одночасно! Це все пояснює! І розбіжності, і хронологічні проблеми…
– О, я так розумію, пан вчиться, так?
Асесор спалахнув, як панночка – хоч і молодий, але вже давно вийшов з студентського віку – і сміливо зізнався:
– Та ні, я занадто старий… Але у вільний час відвідую уроки анатомії та правознавства. Це для того, щоб краще…
– То чого пан соромиться? Це похвально! Але добре. Дозвольте мені посидіти тут і ретельно ознайомитися з документами, я також дам вам деякі акти для ознайомлення, будь ласка.
Тут радник взяв жовту папку, вийняв з неї і відклав складений навпіл список, потім витяг пачку аркушів, що залишилися. Підсунув їх Пулавському.
– Перш ніж почати переглядати це, було б непогано, щоб оцей список – і тут він передав складену картку, яку раніше відклав – перевірили поліцейські. Можливо люди з цього списку зараз знаходяться в Варшаві? Або в Королівстві. Можливо, вони знайдуть якісь дані по цьому напрямку… Наприклад, з паспортного відділу… чи готелів?…
Пан Адам із цікавістю розгорнув список, швидко прочитав його, потримав у руці й одразу ж вийшов із кімнати. Через деякий час він повернувся.
– Я вже віддав розпорядження. Як тільки переписувачі прийдуть на роботу о восьмій, вони перепишуть список і розішлють його у відповідні управління та по всіх районах. Увечері матимемо інформацію по Варшаві, а завтра-післязавтра – по Королівству. Поки що офіційні, з актів, але від завтрашнього дня їх шукатимуть всюди.
Тепер вони обоє сиділи — по обидва боки столу — гортали сторінки в папках, перемішували звіти та акти, заглиблені в читання. Зникали склянки за склянками чаю, який наливали з службового самовара, що стояв у кутку кабінету. Естар Павлович палив, пан асесор – обгризав нігті. За вікном почало сіріти.
Коли асесор закінчив читати, він спустився вниз до приміщень поліцейської дільниці, залишивши пана радника наодинці зі скатологічними[10] подробицями злочину. Повернувся він о пів на шосту, принісши теплі рогалики, але гість відмовився – після таких свідчень йому
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Царська рокіровка, Мелхіор Медар», після закриття браузера.
