Читати книгу - "Драматичні твори"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Зайнявшись активно іншими сюжетами, І. К. Тобілевич не забув і «Чабана». Він вносить деякі зміни в текст: розраховуючи обійти цензуру, перейменовує дійових осіб, дає драмі нову назву «Бурлака» — від прізвиська головного героя.
Але пе тільки Павла Чабана перейменовано на бурлаку Опанаса, а й усі інші герої теж одержали в другому варіанті нові імена, саме ті, які фігурують у дальших варіантах, зокрема в останньому прижиттєвому виданні «Бурлаки». На жаль, текст цього другого варіанта п’єси невідомий. І навіть у такому замаскованому вигляді посилати саму п’єсу до цензури автор не наважується. Він включає її до «Збірника драматичних творів Івана Карпенка», отже, й за іншим псевдонімом (перший раз був «Гнат Карий»). Рукопис збірника надсилає до Херсона українському етнографові, фольклористові і громадському діячеві О. О. Русову. Останній у свою чергу 5 червня
1885 рк пересилає його до Петербурзького цензурного комітету. Ось як виглядає дальша історія тієї справи за довідкою, складеною цензурним Комітетом:
«Справка.
В июле месяце 1885 г. кол [лежский] асессор Русов представил в СПБ цензурный комитет рукопись на малороссийском наречии под заглавием «Збирнык драматычных творив Ивана Карпенка». Так как г{осподин] Русов живет в г. Херсоне, то рукопись эта, на основании предложения Главного управления по д[елам) п [ечати] СПБ цензурному комитету от И января 1884 г., № 312, была препровождена Киевскому отдельному цензору по иностранной цензуре, который, со своей стороны, 6 сентября 1885 г. препроводил ее в Главное управление, передавши эту рукопись 9-того же сентября на рассмотрение в СПБ цензурный комитет. Последний дал свое заключение по означенной рукописи 9 сего февраля, а 13 февраля (1886 р.— Р. П.) рукопись возвращена Киевскому цензору при предложении за № 614.
Рукопись Карпенко дозволена к печатанию с исключениями» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 20, спр. 218, арк. 369).
Про які саме винятки йдеться, стає відомо з інших документів, які передують процитованій вище довідці. Санкт-Петербурзький цензурний комітет у листі до Головного управління в справах друку від 8 лютого 1886 р. за № 213 писав: «Вследствие предписания Главного управления по делам печати от 9 сентября за № 3100 С.-Петербургский цензурный комитет имеет честь донести, что при рассмотрении рукоппси на малороссийском наречии: «Збирнык драматычных творив Ивана Карпенка»^оказалось, что все заключающиеся в рукописи пьесы: 1) Бондаривна, 2) Бурлака, 3) Хто винен?, 4) Чортова скала и 5) Розумный и дурень — были уже в рассмотрении комитета и подробные донесения о них представлены в 1885 году Главному управлению по делам печати [...].
Все эти пьесы комитетом были признаны возможными и к постановке на сцене и к напечатанию.
Что касается до пьесы «Бурлака», то она рассматривалась комитетом в 1884 году согласно предложению Главного управления по делам печати от 6-го июня за № 2267, имела другое заглавие, а именно «Чабан», и подписана была псевдонимом автора «Гнат Карый».
4-го июля 1884 года за № 965 комитет донес Главному управлению по делам печати, что содержанием своим (подробно в донесении изложенном) пьеса производит чрезвычайно тяжелое впечатление [...]. Поэтому комитет полагал невозможным дозволить эту пьесу ни к печати, ни к постановке на оцене.
И ныне комитет не усматривает никаких оснований к отступлению от заключений своих относительно запрещения пьесы «Чабан», теперь озаглавленной «Бурлака», и дозволения остальных четырех пьес под условием печатания их с применением к тексту правил правописания русского языка,—
о чем и имеет честь донести Главному управлению по делам печати с представлением рукописи» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 20, спр. 218, арк. 365—366).
Про це ж йшлося і в листі до виконуючого обов’язки Київського окремого цензора з іноземної цензури від 13 лютого 1886 р., № 674. Лист підписали начальник Головного управління в справах друку Феоктистов і завідую-- чий канцелярією член ради Адиковський (ф. 776, оп. 20, спр. 218, арк. 367).
Тим часом О. О. Русов, не знаючи про хід подій, надсилає до Петербурга такого листа:
«В Главное управление по делам печати коллежского асессора Александра Русова
Прошение.
5-го июня прошлого 1885 года мною была отослана в С.-Петербургский цензурный комитет рукопись под заглавием «Збірник драматичних пієс Карпенка-Карого». Затем я был уведомлен, что эта рукопись передана в Главное управление по делам печати, которое переслало ее на просмотр Киевскому отдельному цензору.
Не имея сведений до сих пор о решении цензуры относительно названной рукописи, честь имею покорнейше просить Главное управление по делам печати известить меня, разрешена ли она к печатанию, и в случае разрешения выслать мне се для печатания.
При сем прилагаются две гербо'вые марки 60-тикопеечного достоинства.
А. Русов
г. Херсон, 1886 г., 10 февраля.
Жительство имею в г. Херсоне в помещении Губернской земской управы (Александр'Александрович Русов)».
На цьому документі — резолюція олівцем: «Русов уведомлен 13 июля, прошение препровождено цензору того же числа» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 20, спр. 218, арк. 368).
І па завершення цензурної історії із збірником — ще один документ: «19 февраля 1886 г., № 688. Канцелярия Главного управлення по д[елам] п [ечати|, но приказанию г [опіодпна| начальника управления сим объявляет коллежскому аСессору А. Русову па поданное прошение, чго рукопись на мало-русском наречии под заглавием «Збирнык драматычных творив Ивана Кар-пенка» по рассмотрении ее в Главном управлении по д[елам] п [ечати] препровождена 13-го февраля на зависящее распоряжение к Киевскому отдельному цензору по иностранной цензуре» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 20, спр. .218, арк. 370).
На звороті титульної сторінки «Збірника драматичних творів Івана Карпенка-Карого», який вийшов того ж 1886 р. в Херсоні з друкарні М. Аспера тиражем 1200 примірників, е цензорський дозвіл на друк, датований 1 березня 1886 р. Тут було вміщено тільки три п’єси: «Бондарівна», «Хто винен?», «Розумний і дурень». Чому не увійшла «Чортова скала»,— не відомо: чи з волі київського цензора, чи з волі видавця або самого автора.
Щодо «Чабана» «Бурлаки», то І. К. Тобілевич пе заспокоюється. Саме другий варіант, під назвою «Бурлака», він перейменовує па «В пору приїхали1», використовуючи для цього фразу з прикінцевої репліки Опанаса, чим намагається, очевидно, задобрити цензуру своєю лояльністю до царської влади, яка в п’єсі втілена в особах чиновників, що приїхали навести порядок у волості.
Текст третього варіанта п’єси деякий час зберігався у двох цензурованих списках: один — в українському відділі цензурованих п’єс Ленінградської державної театральної бібліотеки ім. А. В. Луначарського (№
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драматичні твори», після закриття браузера.