Читати книгу - "Зібрання творів, Кларк Ештон Сміт"

[183] Конетабль (від лат. comes stabuli — «начальник стайні») — адміністративна посада, на яку в середньовічній Франції покладалися військові та правоохоронні функції.

[184] Йомен — у середньовічній Європі — особисто вільна людина, яка, втім, належала до прошарку слуг лицаря чи феодала. Зазвичай до класу йоменів входили дрібні землевласники, що самостійно обробляли свою землю.

[185] Від фр. châtelain — власник замку, кастелян.

[186] Стрільниця — вузький отвір у фортечних мурах і баштах, призначений для ведення вогню по супротивнику з ручної зброї (за середньовічних часів — з луків і арбалетів).

[187] Кренеляж (від фр. créneau; англ. battlement, crenellation) — в архітектурі оборонних споруд — зубчате завершення стіни, доповнене парапетом з бойовим ходом із внутрішнього боку.

[188] Барбакан (лат. Barbacana) — фортифікаційна споруда для захисту підступів до брами замку або міста. Барбакан складався з укріплень баштового чи бастіонного типу навколо зовнішньої брами, з’єднаних із внутрішньою міською брамою критим проходом, званим шиєю. Перед зовнішньою брамою був перекидний міст понад заводненим ровом, що охоплював барбакан.

[189] Донжон (фр. donjon — «володіння»; англ. Keep) — головна і найкраще укріплена вежа замку, що має форму масивної циліндричної або призматичної споруди з товстими міцними мурами зі стрільницями та амбразурами. Останній пункт оборони. Якщо ворог захоплював замок, то донжон залишався останнім «володінням», звідки й походить його назва.

[190] Відбивна піч (англ. reverberatory furnace) — промислова плавильна піч, де тепло матеріалу, що нагрівається, передається безпосередньо від продуктів згоряння палива, а також відбиванням від розжареного вогне- тривкого мурування.

[191] Промовисте прізвище. Лу Ґару або Луґару або Руґару (від фр. Loupgarou — «вовкулака») — у французьких легендах — перевертень, який може набувати вовчої подоби, різновид вовкулаки.

[192] Ялдабаот — у гностицизмі — деміург, злий бог, що створив недосконалий світ і людей. Часто ототожнювався з Ягве.

[193] Йдеться про згадану у біблійній історії тьму єгипетську або мемфійську — одну з так званих Десяти кар єгипетських, які Бог послав на Єгипет, аби змусити фараона відпустити євреїв із рабства.

[194] Атанор — алхімічна піч, у якій підтримується постійний, помірний, сталий вогонь. Призначена для алхімічних цілей, насамперед для отримання філософського каменя.

[195] Нава (від лат. navis — «корабель»). У християнській церковній архітектурі — поздовжня частина внутрішнього простору церкви від головних вхідних дверей до хору, відокремлена всередині з одного чи двох боків арками на стовпах або колонах.

[196] Тартар — у давньогрецькій міфології — темна безодня в глибині космосу, розташована нижче від Аїду. Вважалося, що Тартар віддалений від поверхні землі так само, як земля від неба. Тартар є одним із первинних об’єктів, які виникли з Хаосу. Вислів «тартарські криниці» перегукується з аналогічною фразою, вжитою Говардом Філіпсом Лавкрафтом у романі «Справа Чарльза Декстера Ворда» (1927).

[197] Купель — чаша для купеляції. Купеляція або купелювання (від фр. coupelle) — процес відокремлення благородних металів від свинцю шляхом окислювального плавлення.

[198] Алюдель — скляна, металева або глиняна посудина на кшталт реторти, але без дна. Використовується для сублімації летючих речовин, насамперед, ртуті.

[199] Анакім — у біблійних легендах — раса велетів, синів Анака. Згадана у Книзі Ісуса Навина 11:21–22.

[200] Міазми (від грец. Mіasma — «забруднення», «скверна») — за давніми уявленнями — отруйні випари, продукти гниття, які нібито поширювали заразні хвороби. З XIX сторіччя, з розвитком науки та знань про бактерії, термін «міазми» вживають тільки в переносному значенні.

[201] Каданс (від іт. Cadenza) — заключний гармонійний зворот, який надає музичній будові завершеності.

[202] Пеан — хорова пісня-молитва давньогрецької лірики. Первісно пеанами слугували гімни на честь Аполлона як бога-цілителя, який і сам іноді називався Пеаном. Переносно пеан — хвалебна пісня, славень.

[203] Мангонель, або требушет, або требюше (спотворене грец. монанкон — «однорукий»; від фр. trébuchet — «вага з коромислом») — метальна машина, що використовувалась у середньовіччі для руйнування оборонних мурів або щоб перекидати снаряди через них. Мангонель з противагою та довгим рухомим важелем діяв за принципом пращі і міг з великою швидкістю метати важкі снаряди у фортифікації ворога.

[204] Ґоліят (Голіаф) — філістимлянський воїн велетенського зросту та надзвичайної сили, який згадується у Старому Заповіті. Був переможений у двобої та обезголовлений молодим Давидом, майбутнім царем Юдеї та Ізраїлю.

[205] Цікавим є той факт, що цей самий ґарґуйль фігурує ще й в іншому оповіданні Кларка Ештона Сміта, яке називається «The Maker of Gargoyles» («Творець ґарґуйлів»).

[206] Щипець — в архітектурі — верхня частина стіни, зазвичай трикутної форми, обмежена схилами даху. Відрізняється від фронтону тим, що не відокремлений знизу горизонтальною тягою чи піддашком. Поширений елемент готичних кафедральних соборів.

[207] Аполіон — грецька назва Абаддона — демона загибелі, князя пекла, уособлення смерті та хаосу.

[208] Човник — деталь ткацького верстата, що прокладає утокову нитку між нитками основи. Під час ткання переміщається туди і назад від крайки до крайки вироблюваної тканини.

[209] Себто, до поближнього некрополя.