Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Велівера відкинувся на спинку лави і примружився на сонце.

— Ліїн, наш імператор умирає, — сказав тихо.

— Це не складно зрозуміти.

— Добре, він помирає, а нам треба до його смерті переїхати кудись і там закріпитися. І потім малюків вивезти, нову школу обвести захистом та…

— Стривай, — казала заморочена дівчина. — Кому вам, кого перевезти?

— Магам вогню. Боюся, після смерті імператора нам буде небезпечно залишатися у столиці. Усім так чи інакше пов'язані з моєю мамою, з Барженом, з… Та й школа місце таємниче, а тому підозріле. І нинішній принц, коли зрозуміє, що стати справжнім імператором не зможе, обов'язково нею зацікавиться. І не лише нею. Розумієте?

— Ні, не розумію, — зізналася Ліїн. — Мабуть, мені треба розповісти докладніше.

Велівера зітхнув і, дивлячись кудись у далечінь, розповів дивну історію. Про те, що імператор, піддавшись бажанню та вірі у знаки, вибрав за дружину не ту жінку. Про те, що буквально через півроку шлюбу схопив прокляття, про яке дізнався далеко не відразу через підкуплену палацову знахарку, яка була єдина досить сильна, щоб цю гидоту побачити. І дар у неї був відповідної спрямованості. Про те, що те прокляття на згасання роду імператора Малена, і через нього діти так і не народилися, ні законні, ні на боці.

— Стривай, а принц? — здивовано спитала Ліїн.

— А принц не його дитя, наївна дівчина Кадія прийшла до палацу вже з дитиною, просто вагітність сповільнила. Це взагалі довга історія, яку б ніхто й не дізнався, якби імператор не вирішив заздалегідь навчити сина поводитися з артефактом. Уявляєш, яким було його здивування, коли принц покрутив у руках обрубок старої магічної палиці і нічого не відчув. У нього кров виявилася невідповідною для того, щоб почути поклик стихії. Мален, незважаючи на подив, так нічого синові і не сказав, просто розхвалив обрубок і назвав його великою цінністю і давністю, вирізаною з дерева, що нині не існує. Принц подивувався, на цьому й розійшлися. А імператор, нарешті, відкинув упевненість у тому, що імператриця мила, дурна і не здатна на підлість, і зажадав дізнатися про все, що тільки можна. Хто батько принца так і не з'ясували, хоча це й не має великого значення, враховуючи, що лагідна діва ловила своє щастя не де-небудь, а в одному з храмів бога Золотих Туманів у прикордонні. Там попри всі зусилля таких храмів повно. Там взагалі всякої гидоти повно. Та й, як виявилося, всупереч повідомленням, уже понад десять років із демонопоклонниками там взагалі ніхто не бореться. Загалом, прекрасна елана повинна розуміти…

— Прекрасна розуміє, — підтвердила дівчина. — Але не розуміє, причому тут вона і який зв'язок із браслетом.

   — А потім виявили ще одне прокляття, яке за розрахунками мало вбити імператора, щойно принц досягне повноліття. Правда, імператор пережив цей термін уже на три роки, хоч і через біль та хвороби. Нам потрібен був час, щоб приготуватися. Щоб знайти куди тікати. І щоб на деякий час усі були надто зайняті і про нас не згадували.

— Ага, партизани на болоті та уявне золото, — пробурмотіла Ліїн.

— Не тільки, але так. І спадкоємиця була потрібна з островами, які знаходяться саме там, перевезучи куди вогняних магів, можна змістити рівновагу і змусити демонів полізти в Золоті Тумани та приграниччя. За нашими розрахунками, демон-бог, щоб упоратися з братами, насамперед зжере тих, хто йому себе продав за послуги, допомогу та молодість. І це нас позбавить багатьох проблем. А у столиці буде новий імператор, який не зможе провести щорічний ритуал із прильотом вогняного птаха. А ми поки що збиратимемо сили, щоб боротися, якщо схаменувшись, хтось вирішить завоювати нас…

— Юміл, але... а флоти і армія, і...

— Ліїн, з собою ми заберемо лише тих, кому повністю довіряємо і кого хочемо захистити. Думаєш, Кадія настільки розумна, щоб потрапити до палацу самостійно? Чи що всі навколо настільки вірні вмираючому імператору? Дехто ще два роки тому почав клястись у вірності принцові. Інші давно зв'язалися із Золотими Туманами. Треті не підуть до нас лише тому, що ми для них ніхто. І в богів рівноваги багато хто не вірить. А розповідати їм про нашу школу? Та нізащо! Нехай спочатку завоюють довіру.

— А Качечці снився напад демона на якесь місто, — сказала Ліїн. — І я не думаю, що Каяр повезе її у прикордоння.

— Рівнавага зміститься. Демони напевно прориватимуться не лише біля кордону, а і в королівстві. Але їх буде небагато, адже стовп не пропаде. А якщо ми залишимося…

— То вогняних магів, особливо після того, як не спрацює щорічний ритуал, можуть убити, не розбираючись чи сподіваючись, що це їхня провина.

Юміл кивнув головою.

— Гаразд, я правильно розумію, що вам потрібні мої острови?

— Хіба я це приховував? І нам більше підходять ті, що належать Льонок, але мені більше підходить Ліїн со-Ялата. Тому я не став чекати наказу негайно одружитися з дівчиною з найбільш підходящими землями.

— А зайнялися полюванням на дівчину з менш підходящими. До речі, чому ви? Я думаю, Качечка з Каяром будуть не проти…

— Тому що потім, через деякий час, якщо все вийде, з'явиться чутка про бастарда Малена. І знову ж таки, якщо все піде правильно, цей бастард зможе провести ритуал, підтвердивши своє право на трон. Нам треба рано чи пізно повернутися до столиці. Це найкраще місце.

— Ага, значить бастард ... — задумливо сказав Ліїн.

— Лише племінник. Мій батько підійшов би більше, він ближче до імператора по крові, але я за віком підходжу ідеально, та й якщо почати розповідати про те, чому нібито померла у віці п'ятнадцяти років тітка імператора дожила до вісімдесяти дев'яти і навіть народила трьох синів ... Загалом , доведеться розповідати і про вогняних магів. Розумієш, вона знала, хто в неї народиться. І вважала за краще, щоб її діти були у безпеці.

— Зрозуміло, але навіщо браслет?

— Ну, насамперед тому, що вже знали, що ви навчалися в школі магії і ваш дар слід було сховати, щоб хтось не в міру розумний вас не знайшов, не згадав про борги вашого дядька і не прийшов з ними до імператриці, вимагати вашої руки. Кадія б не відмовила. А ще ми допомогли одній гідній людині отримати кохану жінку за дружину, всупереч тому, що вона більше хотіла титул, ніж його. І підштовхнули Кадію до потрібного мені рішення. Я майже не спав, ходив за вами, боявся, що нападуть раніше, ніж ви почнете зрізати троянди.