Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Лісбет Саландер полює за Нідерманом і Залаченком. Мікаель не знав, наскільки вона просунулася в цій справі, але якщо вони з Малін зуміли відшукати поштову скриньку 612 у Госсеберзі, то це могла зробити і Лісбет Саландер. Таким чином, була велика ймовірність того, що вона вирушила до Госсеберґи. Мимохіть напрошувалася саме така думка.

І Лісбет Саландер, очевидно, діятиме рішуче.

Мікаель дістав перо і папір і склав список того, чого він не міг або не хотів повідомляти поліції.

У першу чергу він написав: «адреса».

Лісбет Саландер багато зусиль вклала в те, щоб забезпечити собі цей таємний притулок. Тут було її життя і її таємниці, і він не збирався ставати зрадником.

Потім він написав «Б’юрман» і поставив після цього слова знак питання.

Він подивився на CD-диск, що лежав на столі. Б’юрман зґвалтував Лісбет. Він замалим не вбив її, підлим чином зловживаючи своїм становищем опікуна. У цьому не залишалося жодного сумніву. Цей скотячий вчинок слід було публічно викрити. Проте тут виникала дилема етичного порядку. Лісбет не заявила про нього в поліцію. Чи захоче вона, щоб її ім’я знову згадували в ЗМІ у зв’язку зі справою найбільш інтимного характеру, причому всі деталі якої через кілька годин стануть надбанням громадськості? Вона ніколи йому цього не подарує! CD-диск був речовим доказом, і кадри запису стануть чудовою поживою для вечірніх газет!

Він подумав ще і дійшов висновку, що Лісбет сама має право вирішувати, як їй діяти. Але якщо йому вдалося відшукати її квартиру, то рано чи пізно до неї добереться й поліція. Він поклав диск у футляр і сховав до своєї сумки.

Потім він написав: «Розслідування Бйорка». Звіт 1991 року, що проливав світло на всю подію, був офіційно засекречений. У ньому наводилося ім’я Залаченка і пояснювалася роль Бйорка, що у поєднанні зі списком клієнтів з комп’ютера Даґа Свенссона прирікало Бйорка на кілька украй неприємних годин віч-на-віч з інспектором Бубланськи. Завдяки листуванню в ту ж компанію потрапляв і Петер Телебор’ян.

Папка приведе поліцію в Госсеберґу… Але в нього буде принаймні кілька годин.

Нарешті він увімкнув ноутбук і записав по пунктах усі істотні факти, встановлені ним за минулі двадцять чотири години з розмов із Бйорком і Пальмґреном і з матеріалів, знайдених у квартирі Лісбет. На цю роботу пішло близько години. Він записав цей документ на той самий CD-диск, на якому вже зберігалося його власне розслідування.

Він подумав, чи не зв’язатися з Драґаном Арманським, але вирішив, що краще цього не робити. У нього і без того набралося досить м’ячиків, якими тільки встигай жонглювати.

Мікаель залишився в редакції «Міленіуму» і зачинився в кабінеті з Ерікою Берґер.

— Його звуть Залаченко, — сказав він замість вітання. — Він колишній радянський найманий убивця з розвід служби. Він порвав із своїм начальством у сімдесят шостому році, став перебіжчиком і отримав у Швеції право на проживання та платню від Служби безпеки. Після розвалу Радянського Союзу він, подібно до багатьох інших, цілковито перейшов у гангстери і займається трафіком секс-послуг, зброєю і наркотиками.

Еріка Берґер поклала на стіл ручку, яку тримала в руці.

— Гаразд. Чому ж мене не дивує, що тут виявився замішаний КДБ?

— Не КДБ. ГРУ. Військова розвідка.

— Схоже, це серйозно.

Мікаель кивнув.

— Ти вважаєш, що це він убив Даґа й Міа?

— Не своїми руками. Він підіслав іншого. Рональда Нідермана, якого розкопала Малін.

— І ти можеш це довести?

— Більш-менш. Почасти це мої припущення. Але Б’юрман був убитий через те, що намагався руками Залаченка розправитися з Лісбет.

Мікаель пояснив, що він бачив на запису, який зберігався у Лісбет у письмовому столі.

— Залаченко — її татусь. Б’юрман офіційно працював на Службу безпеки в середині сімдесятих років і був серед тих, на кого вийшов Залаченко, коли вперше попросив політичного притулку. Потім він став адвокатом і кінченим мерзотником, надавав послуги вузькому колу людей із Служби безпеки. Можна подумати, що всередині їхнього відомства існує згуртована група, яка збирається час від часу в чоловічій лазні, щоб разом правити світом і охороняти таємницю Залаченка. Мені здається, що в Службі безпеки про існування цієї людини і гадки не мають. Лісбет же погрожувала розкрити цю таємницю, тому її запроторили до дитячої психіатричної лікарні.

— Не може бути!

— Може, — сказав Мікаель. — Тут відбувся збіг цілої низки обставин, а Лісбет не відзначалася поступливою вдачею ні тоді, ні тепер. Але з дванадцяти років вона почала становити загрозу для державної безпеки.

Він коротко виклав суть історії.

— Це ще треба перетравити, — сказала Еріка. — А Даґ і Міа…

— Були вбиті, бо Даґ намацав зв’язок між Б’юрманом і Залаченком.

— І що ж тепер робити? Адже про це слід було б повідомити до поліції?

— Якусь частину, але не все. Про всяк випадок я переписав усю важливу інформацію на цей диск. Лісбет почала полювання на Залаченка. Я хочу її знайти. Нічого з того, що записано на цьому диску, не повинно просотитись назовні.

— Мікаелю, мені це не подобається. Не можна ж приховувати інформацію, що належить до розслідування вбивства.

— А ми й не будемо приховувати. Я збираюся зателефонувати інспекторові Бубланськи. Але мені здається, що Лісбет зараз на шляху до Госсеберґи. Вона розшукується за підозрою в потрійному вбивстві, і як тільки ми зателефонуємо до поліції, по неї вирушить загін озброєних сил з мисливськими боєприпасами. Дуже великий ризик, що вона чинитиме опір, і тут уже може статися що завгодно.

Він замовк і невесело посміхнувся.

— Отже у будь-якому разі нам потрібно хоча б потурбуватися про те, щоб сили національної безпеки не втратили надто багато людей. Потрібно, щоб я встиг першим її знайти.

Еріка Берґер подивилася на нього з сумнівом.

— Я не збираюся відкривати таємниці Лісбет. Нехай Бубланськи самостійно до них докопується. А тебе я прошу зробити мені одну послугу. У цій папці звіт Бйорка про розслідування дев’яносто першого року і частина листування Бйорка з Телебор’яном. Я хочу, щоб ти зняла з цих паперів копії і передала їх інспекторові Бубланськи або Мудіґ. Я ж через двадцять хвилин вирушаю до Ґетеборґа.

— Мікаелю…

— Знаю. Але в цьому поєдинку я весь час на боці Лісбет.

Еріка Берґер стиснула губи і нічого не сказала. Потім вона кивнула. Мікаель попрямував до дверей.

— Будь обережний! — сказала йому вслід Еріка, коли за ним уже зачинилися двері.

Вона подумала,