Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Він відчужено кивнув — й так знав, що мало б боліти в такій ситуації.

— На тумбочці я поставив воду. Тобі щось ще принести?

Вона потягнулась за пляшкою, яку тільки помітила, але скільки не крутила, відкрити так і не змогла. Максим обережно забрав її з рук Ярини та відкрутив кришечку. 

— Тримай.

Вона зробила кілька жадібних ковтків й рукою витерла підборіддя, з якого потекла вода:

— Як я тут опинилась?

Пів хвилини він невідривно дивився на неї та підбирав слова:

— Тебе викрали, — яка неочікувана новина. Ніколи ж такого не було, і от знову. — І з тебе ледь не зробили донора нирки. 

Ярина мимоволі нахилила руку так, що вода полилась на ковдру.

— Щ-що? Як…? — Максим забрав у неї пляшку, поки вона розгублено спостерігала за мокрими плямами, що розпливалися на тканині. 

— В будь-якому разі тут зі мною ти в безпеці. Я обіцяю, що з тобою більше нічого не станеться, — він підсунувся до Ярини та обережно стиснув її плечі.

— Але, — пересохлі губи затремтіли, — як це сталося? Впіймали того, хто це зробив?

Максим опустив очі:

— Поки ні. Пошуки тривають.

Він опитав працівників, перевірив записи з камер. Але поки все зводилось лише до усних описів чоловіка близько тридцяти років у халаті, який маніпулював інформацією та переказував вигадані накази через інших працівників — інтернів та медсестер. Збій системи настільки був йому на руку, що виникали сумніви, чи випадково полетіли сервери. Єдине, що вселяло надію, помічник сказав, що Сергій та Костянтин виявили минулого вечора дещо важливе.

— Але… як ти мене знайшов?

— Я поки не можу цього розповісти. Але головне, що ти в безпеці.

Ярина насупилась. Її напружували такі таємниці.

— А, — питання здавалося вкрай дурним, враховуючи обставини та значно вагоміші причини для хвилювання, але Ярина мала знати, — чому планували вирізати нирку, а болить у мене… поперек?

Максим зітхнув.

— Ти маєш знати, це абсолютно не страшно та не становить небезпеки здоров'ю. По всьому світу багатьом донорам проводять забір кісткового мозку, і це ніяк не впливає на якість їхнього життя. 

Очі Ярини розширились від шоку.

— Нащо комусь мій кістковий мозок? Та і нирка. Вони ж не могли знати, чи не хвора я на щось та й чи підійдуть мої, — вона замовчала. Органи? Складники? Компоненти? Як краще назвати кістковий мозок в купі з ниркою? 

— Ймовірно ти не пам'ятаєш, але не так давно ти проходила медичне обстеження та здавала аналізи.

— Нічого я не проходила та не здавала, — вона схрестила руки та закопилила губу. 

— Згадуй. Ти звернулась з підозрою на струс мозку. Ти здала різні аналізи та відвідала різних фахівців.

Ай, точно! Костянтин сам вчора згадував, як возив її на огляд. А може, вже й не вчора… Всі дні ніби перемішалися. А біль в голові, животі та попереку не допомагав тверезо мислити. Якщо не казати, про дивні липкі відчуття в стегнах. Проте зараз були важливіші питання.

— А, ну… Можливо, таке дійсно було, — Ярині стало ніяково за те, що вона так сердито наполягала на своєму. Проте не минуло й кількох секунд, як невдоволення повернулось на її обличчя. — Але виходить, що, — вона запнулась, а її очі шоковано розширилися, — ця клініка має зв'язок з тими, хто мене викрав... 

Або принаймні кудись далі поширює особисті дані та аналізи. А власник клініки… сидів перед нею.

Максим однією рукою стиснув край ліжка. 

— Не має. 

— Тобто, ці викрадачі просто відібрали мої аналізи у твоєї клініки? — вона хруснула кісточками пальців й скрипнула зубами. Така освічена людина не могла ігнорувати настільки очевидні факти. Якщо тільки не намагалась збрехати чи щось приховати. — У вас настільки серйозні проблеми з конфіденційністю чи справа таки не в цьому?

У двері наполегливо подзвонили. Ярина тяжко зітхнула й закотила очі. Можна забратися на найвищий поверх найвіддаленішого житлового комплексу, але навіть там продовжиться історія прохідного двору.

Максим напружився так, ніби йому вперше в житті дзвонили у двері:

— Я зараз повернусь.

За хвилину з вітальні долинуло агресивне гарчання: 

— Де вона? — Костянтин відштовхнув брата й без вітання влетів до квартири.

— Ярина відпочиває, — голос Максима звучав рівно. 

— Я не питав, що вона робить, — швидкі гучні кроки наблизились до спальні.