Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- А потім? - запитала Тревізо.

- Імператор видасть новий указ, я стану командиром.

- Думаєш, решта погодиться? Вони вже збираються на вулиці, щоб з'ясувати, хто з них стане новим командиром.

- Тому я й прийшла до тебе. - усміхнулася далекоглядна Шерро. - Ти зможеш на них вплинути, ти маєш неабиякий авторитет. Я обіцяю, у боргу не залишусь. Твоє місце заступника збережеться за тобою. Можливо, ти отримаєш ще кілька пільг та привілеїв. - посміхнулася Шерро, натякаючи на те, що зараз перед Химерницею відкриваються нові простори.

Тревізо теж посміхнулася. Ця біла Химерниця знала її недостатньо добре. Хабарі, привілеї, становище у суспільстві… Селюстір вони абсолютно не турбували. Вона робила лише те, що сама вважала за правильне.

- Тревізо, довго на тебе чекати? - пролунав вигук з вулиці.

Скла у вікнах не було. Віконні отвори Химерниці завісили тонкою світлою матерією, щоб удень у хаті вистачало освітлення, але так, щоб зовні ніхто не міг зазирнути до них. Дезіре лежала із заплющеними очима. Сльози вже не струмували по щоках. Їй зовсім не хотілося показувати, що вона прийшла до тями. Боліло в неї щось? Дезіре й сама не знала. І не хотіла знати. Її душу було розірвано на частини. Все життя зруйнувалося в один день.

Селюстір підвелася.

- Тревізо, це треба зробити до двобоїв. - схвильовано промовила Шерро.

- Скільки років пройшло з дня створення нашого загону, до якого ми долучилися лише згодом? - запитала зелена Химерниця і, не дочекавшись відповіді, продовжила. - Понад двадцять. І щоразу командира обирали лише Химерниці з загону. Найсильніша з нас стає командиром, поки хтось не наважується кинути їй виклик. Хто я така, щоби ламати ці традиції? Подивися, на чому тримається увесь захист фортеці? Декілька народів драйтлів, Химерниці, люди, луксори, цей Максуд і Сандрін з ним. Досить однієї іскри, щоб усе злетіло в повітря. А ворогові тільки цього й треба. - вона пильно подивилася на Шерро, виразно вимовляючи кожне наступне слово. - Я не допомагатиму тобі.

Біла Химерниця пирхнула, розвернулась і попрямувала до дверей. Тревізо зітхнула, коли та вийшла з дому. Вона покрутила головою в різні боки, поки в шиї щось хруснуло. Набрала повітря в легені та вийшла надвір.

Усі Химерниці вже зібралися там. Вони стояли подібно до кола майже на однаковому віддаленні одна від одної. Лише деякі з них стояли по дві. Тревізо перевела погляд на чисте небо. Таке синє. На тлі сірого каменю. Воно гарно виглядало. Небо завжди було гарне.

- У нас три кандидати. - сповістила її Барзе.

Тревізо не поспішала питати. Вона оглянула свою групу. Барзе – один із кандидатів. Селюстір пробігла очима по решті. Тільки Камбер із викликом дивилася їй у вічі. Значить, і вона теж. Хто ж третій?

- Камбер, Барзе та хто ще? - запитала Тревізо.

- Я. - зробила крок усередину круга Жеместьє.

- Ти братимеш участь? - запитала Барзе.

Тревізо похитала головою.

- І як ми визначимо, хто стане командиром? - продовжувала питати Барзе. - Три кандидати. Два поєдинки для кожної. І якщо кожна з нас виграє один раз і програє теж один раз, ми нічого цим не доб'ємося.

Почулися кроки. Хтось швидко наближався до них. Тревізо повернула голову і зітхнула. Тепер вже точно всі Химерниці фортеці зібралися в одному місці.

- Чому ви всі тут? Селюстір, негайно відправ хоча б двох Химерниць на стіни. Наші солдати там беззахисні перед Химерницями ворога. - Сандрін голосно говорила вимогливим тоном. - І де Дезіре? Навіть вона має чудово розуміти, що передову не можна залишати. Хіба мені обов'язково тикати її носом в цей факт?

- Дезіре більше не Химерниця. - так само голосно сказала Барзе.

Сандрін розчула у її голосі нотки виклику. Фіолетовоока повільно повернула до неї голову, поки що не запалюючи очей.

- А хіба можна обирати? Сьогодні ти Химерниця, а завтра вже ні? - підняла Сандрін одну брову.

- Андрекорв, ти нам не командир. Ми не збираємося слухати тебе. - вступила у розмову Химерниця у віці, яку Сандрін раніше не бачила. - Те, що ти обтираєшся з Максудом, не дає тобі жодних привілеїв. Іди, куди йшла.

Сандрін стиснула зуби. Браслет на лівій руці потеплішав.

- І кого ж ви тоді слухатимете?

- Нового командира. Я ним стану. Якщо хочеш, ми й тебе приймемо. У нас у будинку брудна підлога. - посміхнулася Барзе.

- І коли ж станеться ця грандіозна подія? - запитала Сандрін.

Барзе незрозуміло насупилась.

- А, то ти своє призначення не вважаєш хоч трохи значущою подією? - усміхнулася фіолетова Химерниця. - Яка людина, така і подія.

Химерниця навпроти неї різко запалила очі. Сандрін посміхнулася ще ширше. Раніше вона б теж засяяла. Але з браслетом вона могла здаватися сміливішою, ніж є насправді. Вона могла стояти поруч із злою Химерницею в бойовій формі і демонструвати їй свою байдужість, височіючи над нею.

- Барзе! Негайно згаси очі! - вигукнула Тревізо.

- А ти мені не командир. Дезіре вже немає. Тепер тобі нема за кого ховатися. Я ще подумаю, залишати тебе в групі чи ні, коли стану командиром.

Тревізо ледь помітно усміхнулася. Провчити б цю нахабницю. Ех, було б це легше. Покарати Химерниць не так просто. А своє рішення Селюстір уже ухвалила. І відмовлятися від нього не збиралася. Вона не братиме участі у поєдинках.

- Які будуть ідеї щодо трьох учасників? - запитала Камбер. - Як нам визначити найсильнішу?

Сандрін перевела погляд на Тревізо. Саме чорнявій дівчині з сотнями кісочок і було поставлене це питання.

- Так, три учасники, не зовсім підходяще число. - відповіла висока Химерниця.

- Тоді я стану четвертою.

Химерниці повернулися. Анне Сандрін Андрекорв стояла з високо піднятою головою. Звичайно, за її спиною вони часто про неї судачили, багато розповідала Дезіре. Але самим бачити її у бою більшості не доводилося. Якщо й бачили, то вже тут, у фортеці. Химерниці посміхнулися. Всі, окрім Тревізо та Жеместьє. Інші були не проти помірятися силами з Першою Химерницею Імперії.