Читати книгу - "Згасле сяйво, Марі Сантьяго"

Її руки обвили його шию, а він обережно провів своїм носом по її шиї, що змусило її затримати подих. Це було легке, інтимне доторкання, яке запалювало в її душі маленьке полум’я. Вона почувала, як його рука м’яко ковзає по її спині, і це давало їй відчуття безпеки і пристрасті одночасно.

— Я хочу більше… — прошепотіла вона, її голос звучав так тихо, але цей шепіт став для них обіцянкою, що вони можуть бути разом, не лише фізично, але й душею.

Дерек не відповів словами, тільки м’яко притягнув її до себе, і вона відчула його серце, яке билося так само швидко, як і її власне. Вони були разом у цьому моменті, і це було все, що їй було потрібно.

Вони мовчки сиділи так, в обіймах один одного, кожен із тихими думками про те, що може статися, але в цей момент їм не було потрібно більше нічого. Тільки ця близькість, тільки їхня присутність. Вони були разом, і це було більше за будь-які слова. Час здавався сповільненим, коли Етел і Дерек залишалися в тиші своїх обіймів. Вони не відчували потреби говорити, бо кожен дотик, кожен погляд був таким ясним, що не потребував слів. Вона відчула, як його руки м’яко ковзають по її спині, обводять контури її тіла, наче він хотів запам’ятати кожен її вигин, кожен штрих. Її серце билося в ритмі його дихання, і це було так природно, немов вони завжди були одне для одного.

Він ніжно притягнув її до себе, і вони знову поцілувались — теплим, глибоким поцілунком, який був більш ніж просто пристрастю. Це було обіцянкою, що між ними існує щось більше, ніж будь-які труднощі і перешкоди. Це була віра один в одного, яку вони розділяли.

Етел відчула, як його руки м’яко підняли її підборіддя, змушуючи її погляд зустрітися з його. У його очах був спокій, але й віддзеркалювалася та сама жага, яку вона сама відчувала. Це було щось таке справжнє, що жоден зовнішній світ не міг затмити.

— Ти прекрасна, — промовив він тихо, але з такою щирістю, що її серце немов розцвіло від цих слів. — Я хочу бути з тобою, хоч би що сталося.

Ці слова заповнили її серце теплотою. Вона не могла стримати усмішки, хоча відчувала, що між ними є ще багато чого невідомого, багато запитань. Але в цей момент не було місця для сумнівів.

Вона поклала свою долоню на його груди, відчуваючи, як сильно б’ється його серце. Вона відчула себе в безпеці, в його присутності вона могла бути справжньою, без масок і бар’єрів. Її думки плавно виривалися з метушні, і вона просто була тут, з ним.

Дерек нахилився, і його губи знову знайшли її, цього разу лагідно, але з такою силою, ніби він не хотів відпускати її. Вони поцілувалися довше, ніж раніше, і в кожному поцілунку було більше ніж просто бажання. Це була ніжність, яка розцвітала між ними, поступово, з кожним дотиком, з кожним новим поглядом.

Етел витягнула руку і обвила його шию, тягнучи до себе. Її дихання стало важчим, і вона відчула, як її серце забивається ще швидше. Відчуття його тіла близько, його дихання, його тепла — все це перетворило цей момент на щось більше. Це було не просто фізичне бажання, а справжня емоційна єдність, яку вони розділяли в тиші своїх поцілунків.

Він підняв її обличчя до себе, погладивши її щоку своїми пальцями, і ціла його присутність стала для неї єдиним світом. Вона не знала, що принесе їй майбутнє, але в цей момент вона знала тільки одне — вона була тут, і це було найголовніше.

— Я хочу тебе, Етел, — сказав він, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася глибина почуттів. — Але не тільки зараз. Я хочу тебе в усіх моментах, хочу бути з тобою завжди.

Ці слова затримали її в часі. Вона поглянула в його очі і побачила щирість, яку не можна було ігнорувати. Вона відчула, як її серце, затріпотіло від того, як сильно вона прагнула цього ж самого. Вона відповідала йому тихо, але з відчуттям, що це була її правда:

— Я теж хочу бути з тобою, Дерек.

Він наблизився до неї, і їхні губи знову зустрілися, цього разу поцілунок був м’якшим, ніжним, немов вони передавали один одному всю ту ніжність, яку не могли висловити словами. Вона відчула, як кожен поцілунок розкриває між ними більше і більше — більше довіри, більше зв’язку, більше любові.

І в той момент, коли вони залишалися в тиші, в обіймах один одного, вона зрозуміла, що це був той момент, за який вони обидва так довго чекали. Час зупинився, і все, що їй було потрібно, це бути з ним. Вона була готова до всього, що принесуть майбутні дні, бо в її серці вже була його частка, і вона була готова поділитися цією часткою назавжди.