Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

Але коли він досяг вершини – опинився в іншій печері, на рівень вищий, Морл зрадів. Його обличчя розквітло, ніби він отримав найбажаніший подарунок.

На кам'яному п'єдесталі лежала на вигляд звичайна дерев'яна палиця довжиною півтора метри. Але, якщо придивитися, на ній можна було прочитати написані червоним руни. Вони ніби були випалені. Донизу палиця звужувалась, а на наверші знаходилася невелика аметистова куля.

Морл простягнув до нього руку, торкаючись холодної поверхні. Він не відчув жодної загрози з його боку. Вже впевненіше Морл взяв його в руки і розсміявся. Могутня реліквія, що могла принести йому перемогу у цій війні, була в нього. Тепер йому навіть Мерлін був не страшний.

Але за кілька секунд радісний настрій випарувався. Йому здалося, що за ним хтось стежить. Повільно повернувши голову, і зсунувши брови, Морл побачив у темряві пару яскравих очей.

- Винеси мене на поверхню! - прошепотів він посоху, камінь на на вершині засвітився, і промінь ударив у стелю, миттєво утворивши там дірку.

Його ноги відірвалися від землі, і Морл за кілька секунд опинився на поверхні.

Те, що він побачив, його дуже здивувало. Над островом уже давно опустилася ніч. Все навколо було в синіх кольорах, від стовпа світла, що здіймався до самого неба.

Морл більше не хотів зволікати.

- Я твій господар! Тепер ти мені підкоряєшся! Зроби так, щоб усі прибульці часу, що перебувають у війську імператора Гордія, перейшли на мій бік! - наказав король і яскравий стовп світла вирвався з каменю у небо.

Тієї ж миті тишу розірвав грім.

Більше йому знаходитися тут не було сенсу. Доки вони поверталися до кораблів Морл відчував чийсь пильний погляд спиною. На цьому острові був хтось, хто бажав йому зла. Це було щось таке ж давне, як і Тріщина.

Морл на всяк випадок помолився богам, обіцяючи, що коли настане час він знищить Тріщину.