Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

Каже, їй би чоловіка до сорока п’яти років, а краще до сорока, без колишніх дружин і дітей, ну чи, на крайній край, вдівця з дорослими самостійними дітьми, які живуть десь у Канаді, і аби цей чоловік так її любив, щоб їй на ювілей замовив виступ Світлани Лободи та Тіни Кароль, а то її клієнти якимось «теличкам» постійно їх замовляють на весілля та двадцятип’ятиліття, а чим наша героїня, власне, гірша? Вона теж хоче, щоб їй заспівала Лобода!

Запитую її: «А ви дітей ще хочете?» Вона морщить ніс, мабуть, згадує всі принади материнства без особливої сторонньої допомоги та фінансової стабільності у двадцять років. Відповідає мені: «Ні, Світлано, я тепер чекатиму онуків і хочу пожити для себе». Трохи подумавши, додає: «Мені б чоловіка не з Києва, бо жити постійно разом якось не хочеться. Ось коли донька з’їхала до свого хлопця, я одразу зробила капітальний ремонт у квартирі. У мене тепер ванна прямо в спальні. А на кухні тільки барна стійка, ніякого обіднього столу, а ще я зробила величезну гардеробну та маленький спортзальчик із колишньої кімнати доньки. І мені так подобається жити самій! Мені було б комфортно, щоб мій майбутній чоловік був не з Києва. Може, з Одеси? Я б до нього прилітала чи приїжджала днів на два між проєктами, а потім би він до мене прилітав, у гардеробній висів би його халат, ми б ходили снідати в кафе і їхали на уїкенди з міста».

Уважно на неї дивлюся. Кажу їй, що, можливо, їй не потрібен чоловік? Можливо, їй потрібен хороший друг, можливо, іноземець із Європи, із яким вона зустрічалася б раз на два місяці для романтичного проведення часу, а потім кожен би повертався до своєї улюбленої роботи? Дівчина заперечує, що зовсім не знає жодної іноземної мови, а вчити в неї немає часу. Європа, звичайно, їй подобається, ось якби це був європеєць, який добре розмовляє російською мовою, або наш емігрант, то це був би зовсім її варіант.

Рекомендую їй влаштувати собі відпустку. Злітати відпочити, адже працює вона справді багато, і в Києві її агенція на слуху. Раджу їхати без дочки із зятем — самій. Побувати в новому місці, поспілкуватися з новими людьми та записатися на курси англійської мови. Нехай не заради знайомств із чоловіками, але щоб впевненіше почуватися у подорожах.

Через кілька місяців дівчина пише мені, що у неї «кохання». На курси англійської вона так і не записалася, хоча чесно про це думала, але до другої моєї рекомендації вона таки прислухалася. Вона поїхала до Барселони — сама, без подруг — і там познайомилася з Ігорем. Він ровесник, москвич, одружений, але, за його словами, з дружиною давно живе як брат із сестрою, виключно заради дитини, і рахує дні до розлучення. Мовляв, дружина обіцяє його дати після повноліття сина.

У Барселоні Ігор водив нашу героїню до ресторанів, катав на яхті, яку взяв в оренду на день, подарував їй купальник та окуляри від сонця, а після повернення до Києва дзвонив щодня і навіть прислав квіти. Потім один раз прилітав до неї до Києва, зняв номер у хорошому готелі та оплатив день у SPA. І тут почався карантин, Ігор із Москви виїхати не може, ще й його дружина перехворіла на ковід, і якось роман зійшов нанівець. І ось дівчина в мене запитує, чи немає в мене такого ж Ігоря, можна навіть із живою дружиною, але тільки щоб обов’язково були квіти, подарунки, секс та романтика. Відповідаю їй, що в нас тільки чоловіки, які хочуть одружитися і часто хочуть іще дітей (не всі, звичайно, але багато хто хоче дітей).

Подумаймо разом із вами, чи справді героїня цієї історії хоче заміж? Навіщо їй це заміжжя? Чи буде вона щаслива у шлюбі з чоловіком, якщо їй тепер доведеться зважати на його інтереси: готувати йому сніданки, у п’ятницю ввечері приділяти час йому, а не зустрічі з новим клієнтом чи підрядником. Чи готова вона до змін у своєму способі життя? Чи готова вона до чоловічих речей у своєму білому гардеробі? Чи готова вона переїхати на територію чоловіка та підлаштовуватися під його устої та звички?

Я вам відповім! Ця дівчина з тих, кому подобається хотіти заміж. Їй подобається думати, що вона може вийти заміж, що її туди візьмуть. Ця думка часто зігріває та заспокоює її в моменти особливої втоми, особливо після спілкування зі складним клієнтом. Але щоб відпочити й підбадьоритися, не обов’язково прив’язувати себе до чоловіка. Можна вирушити в подорож, а якщо зараз немає на це часу, то можна піти в SPA або з подружкою на вечерю в хороший ресторан. Іноді досить просто виспатися, і в свіжій відпочилій голові думки про заміжжя і спільний побут здадуться якимсь миттєвим помутнінням. Дівчина ще раз погладить свій новий білосніжний ідеальний унітаз біля своєї яскраво-червоної ванни і гола піде варити собі каву у своїй модній кухні, де практично немає каструль і сковорідок.

А наша перша героїня? Наш юрист? Вона дуже любить своїх племінників та хрещеників, часто говорить про те, що хоче дітей. Вона ж ще ніколи не була одружена. Невже їй теж не треба туди? Невже шлюб та материнство — це не для всіх?

Такій дівчині слід добре подумати про свої пріоритети та майбутні перспективи. Чи готова вона виділити час для нової ролі? Не тільки роль «вона — адвокат» або «вона — провідний менеджер такої-то компанії», а й роль «вона — жінка», потім «вона — чиясь дівчина», «вона — чиясь дружина» і потім «вона — мама». Адже для всіх цих ролей їй доведеться відщипнути великий шматок часу та зусиль, які вона вкладає в роль «я — класний фахівець» та інвестувати цей час і ці зусилля в нову для себе роль, у якій вона поки що зовсім