Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"

— І що він зробив?

— А хіба ти не знаєш заборону про дітей від чорних чаклунів? — іронічний сміх вирвався з його вуст.

Катрайн могла заприсягтися, те, чим з нею ділився Аріан було чимось надто особистим. Тим, що не розповідають кожному при знайомстві. Не потрібно було бути чиновником чи вельможною, щоб знати, як чинили з дітьми білих відьом, які вагітніли від чорних.

— Тебе б  не мало існувати.

Грудка стала по серед горла. Їм не просто ставили клеймо, їх буквально змушували служити короні, а в разі не покори – смертна кара. І не всім доживали до того, щоб піти на навчання, початку потрібно було пройти ритуал очищення, а більше ніж дев’яносто сім відсотків дітей, цей ритуал не проходили. Сумна статистика. Чомусь корона заклято вірила, що діти породжені від чорних становили загрозу їхній владі. І звісно, краще різати коріння як найскоріше, доки не виростав могутній стовбур дерева.

— Не мало б.

Даар не виглядав засмученим, навіть натяку не було, що ця розмова викликала дискомфорт.

— Як щодо тебе? — поцікавився Аріан. — Як все, так у тебе вийшло?

— Я ж говорила, шлюб був домовленим, на який я згоди не давала. Думка звісно батька не цікавила, не лише стосовно мого весілля. Так майже завжди було.

— Завжди?

— Так. Відьмою я стала не за власним бажанням й вчитись пішла також. Мама була видатною відьмою та й батько теж, тож я мусила бути такою ж як вони.

— Не склалося?

— Не склалося.

— Ти неймовірно вродлива, — вимовив Даар, затримавши погляд на обличчі Катрайн. — Я не з власної волі це кажу, — намагався він виправитися. — Точніше з власної, яка підкорюється чарам, а не мені. Ти дуже вродлива! От знову! — він напружено видихнув, відсідаючи від Катрайн. — Зрозумій, це все зв’язувальні чари, — його щелепи нервово смикнулися.

— Я розумію.

— Я відчуваю неймовірний прилив енергії від однієї думки, що ти поруч зі мною! — Аріан замахав руками, мов це могло скасувати його слова. — І якби в мені не боролась інша частина, яка говорить, що все це неправильно, я б тебе вже поцілував!

Даар закрив собі рота долонями, в ньому була не лише внутрішня боротьба. Його тіло й розум боролися один з одним.

— Краще лягати спати, доки я ще тобі не наговорив дурних речей.

— Я можу чимось тобі допомогти?

Шеллі відчувала докір сумління, і хоча їй приємно було чути зізнання від Аріана, вона розуміла, що все це не є справжнім.

— Тримай дистанцію, — його погляд спохмурнів. — Бо мені неймовірно хочеться тебе обійняти й не відпускати від себе всю ніч!

— Лише обійми? — запитала вона.

Дивитися на те, як здоровий чоловік вовтузився у власні внутрішній боротьбі, навіть для неї було занадто. Вона напитала із книг, що зв’язувальні чари зносять дах власникові, змушуючи його чинити так, як би він при здоровому глузді не вчинив. Менше за все Катрайн хотілося, щоб Аріан втратив здоровий глузд. А можливо, саме це могло слугувати виправданням її вчинку, яким вона заспокоювала власне сумління.

— Лише обійми. Ні! Ти не мусиш це робити.

— Все гаразд, — вона обережно махнула рукою запрошуючи його, мов Аріан міг виявитися небезпечним звіром. — Нічого страшного не станеться від обіймів. До того ж накидка одна, а ніч може виявитися холодною.

— Лише обійми, — здавлено він вимовив, сівши позаду неї й  обережно обійняв, мов вона була із крихкого скла.

Здавлене дихання вирвалося з його вуст, як і гарячий подих. Все тіло Катрайн напружилося, коли вона відчула як тремтить тіло Аріана. Здавалося, ці тендітні обійми, коштували йому не просто зусиль, а ще й з дивного полегшення. В останнє їй відчайдушно хотілося вірити.

Його обійми були теплими, а дихання через кілька хвилин майже вирівнялося. Лягли вони біля костра також разом, Катрайн не насмілювалася обертатися до Аріана обличчям, а він не наполягав. Знову таки обережно поклав руку поверх її, намагаючись не торкатися до жодної частини тіла.

— Ти щось відчуваєш? — прошепотіла вона через годину таких обіймів.

— Дивне полегшення, — сказав правду Аріан, все ще намагаючись не зачепити щось більше, ніж її руку. — Спробуй заснути.