Читати книгу - "Незамінна для нього, Меланія Арт"

– На жаль, мені треба буде ще повернутися в офіс, але може ти захочеш прогулятися ввечері?

Мене трішки здивувало це. Може він так хоче втертися в довіру, щоб я точно погодилася? Чи це я вже надто прискіплива?

– Марку, чесно кажучи, в мене самої ще справ багато, тому краще якось в інший раз, – мені треба був час, щоб все обдумати, та й з роботою треба вирішити.

– Гаразд, я розумію, – видно було, що моя відповідь йому не сподобалася, але я рада, що він зрозумів мою позицію. – Тоді поїхали?

– Так, звісно.

Ми розплатились за рахунком і пішли до машини.

– Тебе додому? – спитав Марк, виїжджаючи з парковки.

– Ні, до ресторану, де ти забрав мене вчора, будь-ласка. 

Не хочу відкладати своє звільнення, а зараз зможу нормально поговорити з директором. Розкажу все як було Віктору Олексійовичу і напишу заяву на звільнення, а там він вже хай розбирається зі своїм робітником. Сподіваюсь, зроблю це до появи Еда. Не зможу зараз його бачити. 

Марк так різко зупинив авто, що аж колеса скрипнули.

– Ти туди не підеш, – сказав він рішучим тоном.

– Вибач, що? Ти будеш за мене вирішувати? – мене дуже обурило його таке ставлення, ми не пара і навіть не друзі, щоб так реагувати.

– Еліно, ти справді не розумієш? Будеш просто продовжувати працювати?! А як вчорашня ситуація повториться? Ти не будеш там в безпеці, поки я не вирішу все з тим покидьком, – він також виглядав розлюченим.

– По-перше, я хочу піти туди, щоб звільнитися і забрати свої речі, а по-друге, тобі не потрібно щось вирішувати з Едом, це мої проблеми.

– Ні, вчора це стало моєю проблемою, – Марк був непохитним. – Добре... Хочеш їхати? Поїхали, але я йду туди з тобою, саму не відпущу.

– Марку, там охоронці і мої знайомі. Мені не потрібен особистий проводжатий.

– Дуже тобі вчора допомогли охоронці і знайомі? Га?

– Гаразд, хай буде так.

Я вирішила згладити конфлікт і все ж погодитись, тим паче, можливо, він і правий – з ним мені точно буде спокійніше.