Читати книгу - "Ось ваш вінець, леді"

Блонді проштовхалася наперед.

— Чи ти сказився? — люто запитала вона. — Поглянь-но лишень, що ця сволота зі мною зробила! Ти ж не дозволиш йому так просто піти?

Кацові очі зненацька спалахнули вогнем. Він мав лихий вигляд.

— Послухай-но ти, лярво, — сказав він їй, — облиш мене, я сам усьому дам раду... тож просто заткай свою пащеку.

Блонді відступила назад і пішла до ванної кімнати. Кац простежив поглядом за тим, як вона йде геть, а тоді знов обернувся до мене.

— Вона добряче на тебе розізлилася, — проказав він, длубаючись зубочисткою у своїх гнилих зубах. — На твоєму місці я був би з нею обережний. Варто їй на когось розлютитися — і вона вже лютуватиме невпинно.

Кац сперся спиною на комод. Він і досі тримав у руці автоматичного пістолета.

— Дослухайся до моєї поради, хлопче, — мовив цей горлоріз, дивлячись на мене з-попід крисів свого капелюха, — облиш справу Вессі... вона небезпечна. Ми не хочемо, щоби такий хлопець, як оце ти, потрапив у халепу. Ми знаємо про тебе все. Ти непоганий парубок. Мої хлопці вважають, що ти славний парубійко. Ну, то я і не проти, тільки ж гляди мені, й надалі залишайся славним парубійком.

Я підвів голову й кинув на нього пронизливий погляд.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Просто забудь про Вессі та далі займайся своєю писаниною. Але забудь усе про цю справу та забудь, що ти колись бачив мене чи Блонді.

— А як не забуду — що станеться тоді?

— Ну, ти ж бо знаєш, усіляке може статися. Люди, які керують усією цією виставою, — великі цабе. Якщо захочуть, вони завиграшки можуть змішати тебе з багном. Вони можуть вигнати тебе геть із цього міста. Вони можуть почати добряче тиснути на тебе. Атож, я так собі гадаю, що усіляке може статися.

Я почухав голову.

— Що ж, ти нівроку розтлумачив усю цю справу, — сказав я. — Гадаю, мені краще гарно все обдумати. — І я підвівся на ноги та заходився шукати свого капелюха. Знайшов його на підлозі коло дверей. Хтось добряче по ньому потоптався. Я трохи постояв при порозі, повертаючи капелюху його звичну форму. — Поцілуй Блонді на добраніч за мене... не думаю, що сам можу це зробити.

Кац міцно стиснув губи. Скидалося на те, що він був не надто високої думки про моє почуття гумору.

— Аякже, — промовив за хвильку. — Я скажу їй, що ти вже пішов.

Я відчинив двері та ступив на сходовий майданчик.

— Ну, гадаю, ще якось побачимось, — сказав на прощання та причинив двері.

Страшенно хотілося випити. Мій ніс пекельно болів, а праве око набрякло та почало запливати. Я подумав, що міцний трунок поставить мене на ноги.

Вийшовши на вулицю, я швидкою ходою пройшовся до кінця кварталу, підкликав таксі та сказав водієві відвезти мене до бару неподалік моєї квартири.

Діставшись туди, я неабияк втішився з того, що бар був порожній. Бармен окинув мене довгим поглядом, але нічого не сказав. Після другого бурбону[19] я відчув себе краще. Тоді узяв ще й третій, і цей цмулив уже повільніше.

У роті жахливо пекло, однак я запалив цигарку і без особливих труднощів спромігся тримати її у губах. Схоже, мені варто викреслити бійки з жіночками зі списку власних хобі.

Хоч я й не повернув свої п'ять тисяч, одначе чимало дізнався. Скидалося на те, що Вессі добряче обдурили. Якщо вже його дівчина пристала на бік його ворогів, то цей бідака зусібіч був оточений несправедливістю. Під час судового процесу йшлося про те, що буцімто Ричмонда застрелили саме через Блонді. Певно, змовники добряче підплатили суддям, аби ті використали сфабриковані свідчення білявки та винесли Вессі той вирок, який був би вигідний для акціонерів. Мені треба буде дослідити це питання. А тоді я зупинився. А чи треба мені взагалі до того братися? Цей Кац був небезпечний, а я ж намагався протистояти не лише йому, а й великій фірмі. Чи справа варта заходу? Що наразі дали мені ці пошуки правди? Я задумливо помацав носа та око.

Продовжуючи пошуки, я неодмінно вскочу у велику халепу, хіба що зможу знайти якийсь вагомий доказ, що допоможе мені розкрити цю таємницю. Я замовив четвертий бурбон. Може, таки варто облишити цю справу? Що ж, у своїх пошуках я й досі залишався там, звідки починав, і, либонь, мені буде краще відступитися.

Наповнивши себе бурбоном, я рішуче постановив піти додому та забути про всю цю справу. А тоді раптом подумав про Марді. Думаючи про неї, я почувався добре. Ось так я собі й уявляю розкішну дівчину. Вона мала усе, що треба. Я сказав собі, що завтра-таки запрошу її на обід. Мені надзвичайно кортіло побути в її товаристві.

Шлях від бару до моєї квартири був недовгим. Щойно я увійшов, як задзижчав телефон. Я трохи повагався, перш ніж відповісти на цей дзвінок. Завдяки тому бурбонові я знову почувався добре, і, як для одного вечора, мені вже було задосить неприємностей. Попри все, я підняв слухавку.

— Нік Мейсон?

Це знову була та пані. Я всівся на край столу.

— Авжеж, — сказав у слухавку.

— Я надіслала вам...

— Знаю, — урвав її на півслові. — Відколи ви надіслали мені ті п'ять тисяч, я просто шикарно провів час. Ви ж бо навіть не знаєте, у що намагаєтеся мене вплутати, крихітко. Спершу до мене потайки навідалася колишня шльондра Вессі та вкрала ті п'ять тисяч. Тоді я відшукав її, й між нами зав'язалася просто пекельна бійка, під час якої я мало не загинув. А тоді, як на те, до нас нагодився Кац, Спенсерів горлоріз, наставив на мене дуло пістолета та сказав покинути цю справу, бо інакше...

Раптова тиша, що запала на лінії, змусила мене злегка посміхнутися. Оце вже, гадаю собі, дав я їй над чим подумати.

— І ще одне, крихітко, я до цієї справи більше не чіпаюся... Мені це більше не цікаво, тож забудь про все, добре?

— То ви більше не зацікавлені? — Її голос був дуже холодний.

— Ви все добре зрозуміли ще з першого разу, — відказав я.

Запала нетривала