Читати книгу - "Красуня для ловеласа, Каріна Іша"

Єва

Ми ночували в машині на березі моря.  Між нами нічого не було, окрім гарячих поцілунків. За кермо Ігнату я сісти не дозволила, тому що він пив шампанське. Мало що може статися. Я пропонувала йому викликати для нас таксі, але він відмовився. Може, це і на краще, ми дуже довго з ним розмовляли на різні теми. Звичайно, здебільшого про наші відносини.

Першою прокинулася я. Ми спали на задньому сидінні, Ігнат сидячи, а моя голова в нього на колінах. Його рука спочивала на моїй талії. Цікаво, як я опинилася в нього на колінах, коли засинала в нього на плечі? Хотіла повернути голову, щоб розглянути його, але вирішила, що якщо я повертатимуся, то розбуджу його. А так хочеться поспостерігати за ним сплячим. Може все-таки спробувати повернутися тихенько? Ну дуже велика спокуса.

- Ти чого не спиш? - раптом сказав Ігнат, від чого я здригнулася.

- А ти? - запитала я, підводячи голову, опираючись на лікті, повертаючись до нього.

- Я давно прокинувся. Не хотів тебе будити. Доброго ранку, Білосніжка! - каже і торкається ніжно до моїх губ.

- Доброго!!! - зніяковіло відповідаю, червоніючи.

- Які плани на сьогодні? Зараз лише 7:00 ранку, до Христини та Гліба нам на день народження о 12:00. Чим займемося? - грайливо питає він.

- І що ти маєш на увазі під питанням "чим займемося?" - не можу стримати себе, щоб не підколоти його.

- Єво, у мене дуже багата фантазія, повір мені. Питання в тому, чи ти погодишся на це? 

Ось і отримуй Єва. Сама напросилася. Тепер викручуйся. За язик тебе ніхто не тягнув.

- А ти подарунок купив? - перевівши погляд убік, спитала я. Ігнат посміхнувся, зрозумів, що я зніяковіла і змінила тему. А що? Я ж дівчинка. Мені можна.

- Ні, а ти? Точніше не так. У нас за Глібом домовленість із дитинства. Ми ніколи не даруємо один одному подарунки. Даруємо гроші, алкоголь. Хоча Гліб мені на минулий день народження годинник подарував. Може, разом їм щось подаруємо, як пара парі?

- Як пара? А ми туди разом поїдемо? - засипаю його питаннями.

- Єво, ти зараз отримаєш! Звичайно, як пара! І відмову я не прийму. 

- А я і не..... - замовкаю. А що казати? Він все за мене сказав вже. 

- Поїхали, я відвезу тебе додому переодягнутися! Кавою пригостиш? - спитай він. Кава? У мене вдома? Я завмерла. Що відповісти? - Єва, отомри, заспокойся. Приставати не буду. Поки сама не дозволиш!

Ось як він зчитує мої емоції? Невже я настільки передбачувана.

Приїхавши додому, я пішла в душ, залишивши Ігната в кімнаті. Щільно зачинила двері. А раптом він не стримається і зайде? Зачинила двері на замок. Швидко прийняла душ, розчухала волосся і заплела в косу. І що далі? Речі в кімнаті, не виходити мені в рушнику.

- Єво, я телефон у машині забув! Зараз повернуся! Ключі взяв від під'їзду! Ти ж не проти?

- Ні, не проти. - ну слава богу. Встигну переодягнутися та каву приготувати. Ігнат вийшов з квартири, я швидко попрямувала до спальні. Так що одягнути? Ми ж до батьків Гліба їдемо додому, отже, потрібно щось вільне і спортивне. 

Одягнула чорну майку, сірі спортивні штани. Нафарбувала вії. Так, тепер кава? Щось Ігната довго немає! Дивно. Визирнула у вікно, він стоїть біля машини, розмовляє телефоном. Мабуть, відчув, що я на нього дивлюся, піднімає голову, посміхається, не відриваючи погляду. Я помахала йому рукою, пішла варити каву. Ігнат повернувся досить швидко, помітила що він навіть переодягнувся. Він що, запасний одяг возить у машині? Сіра футболка облягає його торс, чорні джинси. Так, Єва заспокойся. Займися кавою, бо втече.

- Вибач, що довго. Робота! Без мене нічого не можуть.

- Я розумію. У мене так само.

- Слухай, а які квіти подобаються Христині?

- Волошки. А тобі навіщо?

- Як навіщо? На день народження та без квітів? А твої які улюблені квіти?

- Гербери. Кава готова. Пригощайся. - ставлю на стіл перед ним чашку. Ми п'ємо каву на моїй кухні. Це так по-домашньому. Як закохані після бурхливої ​​ночі. Про що це я? Де мої думки літають?! Хоча подумки я уявила цю ніч. Потрібно відволіктися.

- Ігнате, мені треба заїхати до кафе. Я там залишила свій подарунок для Христини. Заодно й дещо на кухні заберу! Вчора попросила дівчаток приготувати дамлу та чурчхелу для сестри Гліба.

- Добре! Як скажеш! Зараз вмиюся і поїдемо!

- Я там приготувала тобі нову зубну щітку та рушник.

- Дякую.

Під'їхали до будинку батьків Гліба, його машини ще не було. Вирішили їх зачекати. Щоправда, чекати довго не довелося, через пару хвилин його машина припаркувалася поряд з нами. Будинок просто заворожує. Такий затишний, весь двір у квітах. Таке відчуття, що я вдома у батьків. Мама теж любить займатися садівництвом. Я часто купую їй незвичайні саджанці квітів. Сестра Гліба, Віка, така смішна, весела. Уплітає пахлаву та чурчхелу за обидві щоки. Хоча Ігнат мене здивував, поїдає пахлаву з таким задоволенням. Треба приготувати йому. Від практично не залишає мене одну, постійно ненароком торкається своєю рукою то моєї руки, то мого стегна. Помічаю, що Христина йде за ворота. Потрібно подарувати їй подарунок. Не хочу при всіх. Занадто інтимно. Тому що я купила їй гарний комплект спідньої білизни. Вона давно дивиться на нього, але шкодує грошей. Беру ключі в Ігната, йду до машини. Він, звичайно, напрошувався зі мною, але я попросила його залишитися з Глібом. Він зрозумів, бо помітив відсутність Христини. Підходжу до хвіртки, чую розмову. Христина та хтось ще. Жінка. Христина спокійно розмовляє, а та практично кричить. Що робити? Покликати Гліба чи Ігната? Ні, сама впорається. Якщо щось, я допоможу.