read-books.club » Публіцистика » Чарівна діброва 📚 - Українською

Читати книгу - "Чарівна діброва"

197
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чарівна діброва" автора Софія Парфанович. Жанр книги: Публіцистика / Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 15 16 17 ... 63
Перейти на сторінку:
II
На Березі Мрійників

«Вона чарівна»
На Березі Мрійників — по літах

Чи багато змінилося на тому боці Діброви?

Коли кинути оком, а ще з дібров’яного побережжя, — то не багато: кілька нових домів побудовано — і все. Але людське життя попливло. Воно шпаркіше, ніж твори, що їх людина покидає за собою.

І дійсно, виходите з Діброви на цю ж дорогу, якою ви йшли давніше і яка ні в чому не змінилася. Хібащо повиростали й покремезнішали дерева, що її затінюють. Але вибої на дорозі залишилися, як і були. Ви кидаєте оком у придорожні трави: чи не зацвів капчик? Але тепер ще передчасно його чекати, він ще не проснувся. А якщо й прокинувся, то яснозеленою трубкою ховається він між сухим оситнягом і жовтими торічними травами.

Зупиняєтесь біля малого містка, під яким вода збігає з сусіднього озера до Дібров’яного і дивитесь, як вона, журкотячи, виливається з бляшаної рури і маленькою каскадою впадає в потічок. Там живуть водяні щурі, але сьогодні їх не видно.

Праворуч — сусіднє озеро. Довкруги ані будинку, ані людини, зате соковитий густий ліс. Він ясніє ранньовесняною зеленню, і в ньому співають птахи. Десь у його гущавині живуть олені, бо Петро бачив, як вони вибігали, коли був час ловів. Тоді, — розказує він, — американці дуже стрілєют, а вони сильно б’ют. То звір’є ховаєси в Діброві, бо го ту не рушит.

На воді човен на припоні, а на березі покинені весла. Йдімо далі, бо тепер весна, і «звір’є» може спокійно виводитися в лісі, ми його тут не побачимо. Зате побачимо щось нове: в’їздову браму на Берег Мрійників. Вона з залізних прутів, перепоясана поперек вигнутою, хвилястою стрічкою. Браму розмальовано на зелено, а в'язання на червоно. Дуже весело. І надпис:

Private Road

Dibrova Drive

No trespassing

Violators will be prosecuted.

Але ця пересторога до нас, мабуть, не відноситься, і ми можемо сміливо ввійти на широку, рінисту дорогу.

Напроти брами, через дорогу ще щось нове: поштова скринька пана Рябця. Така бляшана, подовгаста, на тичці, з великими буквами на ній. Дуже прикметна в Америці. Зрештою, це перший дібров’янин, що обзавівся поштовою скринькою.

Це надає оселям вигляд тривкости: уже маємо першого постійного мешканця при дорозі Діброва (Діброва Драйв).

Так, отже, ми ввійшли на приозерних ділянках назад на терен Діброви і розглядаємось. Ліворуч дороги — хаща. Вона ще панує на кількох досі не проданих ділянках над озером. Правда, її проріджено й прочищено, тому вона втратила багато своєї незайманої краси. І тому дім пана Американця вже не ховається в гущі, і ми бачимо його виразно з дороги. Але самого господаря вже немає тут, він продав свій дім молодому подружжю, американцям теж. Уже не побачимо влітку молодого, стрункого, кріпкого чоловіка. А може його й узагалі не було, а це була лише наша уява-сон з молодечих дівочих літ? Той, що не здійснився ніколи…

Назва нових власників нагадує нам щось приємне — усмішку. Пан Смайл, певно, народився з нею на немовлячому обличчі. Вона така потрібна в цій країні, де всі навчають вас: кіп смайлін! І ви, приїхавши сюди, мусіли вчитися викликувати та втримувати її на вашому обличчі, усмішку, помимо журби чи образи, що гніздилася в вашому мозку. Може й ви народилися з усмішкою, але життя погасило її.

Як би там не було, це молоде подружжя почистило ліс та викінчило дім зсередини. Їх, певно, побачимо влітку та, може, й познайомимось. Зрештою, вони теж не чистокровні. Що зробиш: не кожна подружня пара приїхала до Америки на Мейфлавері або на висококолісному возі на здобуття Заходу. Треба їм вибачити так, як і нам, бо ті часи давно минули, а ми — сучасні. Але якщо йдеться про них, то батьки пана говорять по-чеському, він сам уже ні, тим більше, що одружений з француженкою.

Починаючи з цієї оселі, всі дальші можна назвати ЧСР — Чехо-Словацька Республіка. І ось чому. Найближчий сусід, що ще нічого не будує, але вже вичистив ділянку, засіяв гарною травичкою та поставив на ній лавки й столики, — чех. На його ділянці в неділю звичайно гості, вони пікнікують за столами. А далі, зразу ж за хащею, густо порослою осокою й перетканою модринами, пан Джо, словак, хоч і з німецьким прізвищем. Але він справжній словак, низький, широкогрудий майстер-будівельник. При зустрічі з вами він дає вам картку з адресою своєї фірми. З неї довідуєтесь, що він мулярський підприємець — так хіба назвемо котрактора, що тридцять літ у бизнесі. В першій стрічці: «Ми перемодельовуємо передні порчі», а

1 ... 15 16 17 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чарівна діброва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чарівна діброва"