Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Так, звісно, влаштовуйся на дивані. Я скоро повернусь, — Максим усміхнувся, швидко поцілував її в чоло й підійшов до столу, щоб забрати якісь документи та теку. — Тільки я тебе зачиню, гаразд? — вона знову кивнула й опустилась на запропонований диван.

Максим виявився надзвичайно пунктуальним, й за двадцять хвилин вони вже вдвох пішки йшли вулицею вниз від клініки.

— Хочеш зайти кудись? Чи краще замовити щось до мене?

Ярина в’яло знизала плечима:

— Як тобі зручніше. Але, — роль смиренності вдавалась дуже важко, — я б краще посиділа в тиші, — не те щоб за самотній день вдома вона втомилась від людей, проте взаємодія з Костянтином зіпсувала настрій. 

— Гаразд, тоді до мене, — Максим помовчав. — Тільки зайдемо дорогою до торгівельного центру? Ненадовго.

— Угу.

Вона була впевнена, що він хоче придивитися чи купити щось собі, допоки не опинилась у взуттєвому магазині.

— Які тобі подобаються? — Максим підвів її до рядів з кросівками.

Ярина нервово закусила губу:

— Хочеш собі придивитись нові?

Вони стояли біля жіночого сектору.

— Тобі.

— Ну, — її погляд сковзнув по цінах, які за три роки, що вона не купувала взуття, стали тільки страшнішими. — Мені дуже подобаються ті, які на мені.

А ще дуже подобається їсти. Кожен день.

— Я бачу, — Максим зітхнув. — Давай купимо нові? Твої, — він опустив очі на потерті та порвані кросівки, які Ярина навіть не підклеїла, — мають не дуже привабливий вигляд.

Ярина ображено підтиснула вуста.

— То не дивись на них. Ніхто не змушує тебе з ними зустрічатися, — вона схрестила руки перед собою та насупила брови.

— Я не хочу тебе образити, але…

— Але чомусь це робиш, — невдоволено пробурмотіла Ярина та розвернулась до виходу. — Я не в настрої сьогодні вибирати взуття. Можливо, іншим разом, — вона не стала чекати на відповідь та вийшла з магазину до того як продавець-консультант встиг скоротити дистанцію.

Всю дорогу до дому Максима розмова не складалась. Тільки в ліфті Ярина змогла розслабитися та змиритися з думкою, що він не звик зустрічатися з небагатими жінками. І попри те, що він ймовірніше за все соромився йти поряд з нею, коли вона вдягнена та взута у свої речі, принаймні він намагався попіклуватися. Зрештою, хоч реалізація її засмутила, мета була непогана.

Ярина подумки уявила приємний вечір, як вони з Максимом щось подивляться, поїдять, гарно проведуть час… Але потім вона роззулась, увійшла до знайомого приміщення за Максимом, який обрав заклад та зателефонував, щоб замовити їжу, й розгублено завмерла. 

На місці старого дивана, на який вона вчора пролила соус, стояв новий. Ще й накритий покривалом.