Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

– Хом’ячка немає, – відразу відрапортував той. – Пацюк, морська свинка, кріт чи їжачок?

– Шарашко, ти обіцяв стовідсотковий успіх! – Її мало хвилювали його проблеми вибору. – Чому все настільки жахливо?!

– Відхилення від плану в межах допустимого, – відмахнувся Шарашка. – Мені підказують, що їжачок уже проданий. Брати пацюка? Дають три за ціною одного.

– Перевір імовірності!

– Ти така нудна, землянко.

Віта глибоко вдихнула і перервала зв’язок. Це не катастрофа. Все можна виправити. Замовник не засмутився, об’єкт повернувся із вбиральні в піднесеному настрої… Якщо пощастить, більше нічого не трапиться.

«Незаплановані відвідувачі», – прийшло повідомлення від адміністратора.

Вона подивилася на вхід.

Високий ставний чоловік у діловому костюмі, елегантна жінка в довгій сукні з розрізом до середини стегна…

– Тіне! Закладаюся, це Шарашка влаштував їхній візит. – Віта відійшла за кошик лілій. – Навіщо?! Ніби без них проблем мало!

Нервовий голуб, якого шаєннець намагався повернути до клітки, вирвався із його рук і пронісся по залу. Елла Зотова скрикнула, сховалась за свого партнера. Записка в формі сердечка зірвалася з пташиної лапки і впала їй у декольте.

– Ой! То була не та пляшка! Я знайшла справжню, зараз її принесуть містеру Грею, – нагадала про себе Маша.

– Не треба! – Віта замахала руками, щоб повернути офіціанта.

Той зрозумів її рухи по-своєму. Зупинився біля столика Віктора і Елли, презентував шампанське.

– Ви – ювілейні відвідувачі, – повідомив брехню, яка призначалась для іншої пари. – Це подарунок від закладу.

– Щедрий подарунок, – округлила очі Елла. – О! – Розгледіла напис на кошику з квітами. – У когось річниця? Тридцять років спільного життя… Це як?

Містер Грей скривився і витягнув із кишені коробочку з обручкою.

– Мила, ми зустрічаємося вже три десятиліття. Певен, цього достатньо, щоб зрозуміти, що ми здатні провести разом і решту життя. Ти станеш моєю дружиною?

Жінка, що сиділа навпроти нього, без зайвих слів простягнула руку.

– Як романтично! – розчулилась Елла, залпом випиваючи шампанське. – Ой, який милий котик!

До ресторану забрело кошеня. Білосніжний пухнастий клубочок хутра невпевнено зупинився в проході між столиками. Незважаючи на те, що всі відвідувачі з цікавістю дивились на нього, ніхто з персоналу його нарочито не помічав.

– Ти ж хотіла тваринку, – пробасив Віктор. – Ось, бери і користуйся.

– Серйозно? – Елла зраділа по-справжньому.

Присіла, погладила крихітну істоту…

– В нього нашийник, – сказала розчаровано. – Напевно, там ім’я господаря… Ну ж бо, малюче, що тут у тебе? «Виходь за мене, Елло»? – прошепотіла вражено.

Віктор опустився на коліно.

– Єлизавето Зотова, ти…

– Я ж казав: успіх стовідсотковий! – сповістив над самим вухом Віти Шарашка, відвертаючи її увагу від мелодраматичної сцени. – І економія. Два в одному, прикинь? Мені подобається такий підхід. Ми на цілих три дні відклали грошове урядове замовлення заради всієї цієї романтики для твого знайомого містера Грея, тому гріх не витягнути з ситуації максимум. Так, я – приземлена меркантильна ворона. А коли було по-іншому?

Вона б охоче відповіла що-небудь їдке, але Тін, відштовхнувши друга, потягнув її геть.

– Ми куди? – Віта поспіхом озирнулась назад – туди, де зворушена Елла воркувала над кошеням, а Віктор свердлив її ревнивим поглядом власника.

Нічого не змінилося. Він, як і раніше, контролював кожен крок своєї обраниці, прикриваючись турботою і коханням. Схоже, Елла змирилася з таким поводженням. Вона мала задоволений вигляд, але Віта щиро їй співчувала – і бажала щастя.

Іносвітець прямував на задній двір – у тихе місце з молодими кленами, кущиком троянд і обжитою шпаківнею.

– Є одна невідкладна справа, – підморгнув, порпаючись у кишенях.

Пташенята прокинулися від його голосу і заволали на всю горлянку.

– Яка?

Тін сховав щось у кулаку і пустотливо усміхнувся.

– Річ у тім, що, незважаючи на бурчання, Шарашці сподобалося працювати з романтичними історіями, – почав здалеку. – Мене це непокоїть.

– А ти тут до чого? – здивувалася Віта, в глибині душі здогадуючись, куди веде ця розмова.

– Хочу освідчитися тобі раніше, ніж він це підлаштує!

Вона розсміялась, налякавши маму-шпачиху, що підлетіла до шпаківні.

– Упевнений, що зараз не танцюєш під його дудку? – запитала, тамуючи хвилювання.

– Абсолютно. Я бачив записи Агентства. Ми заплановані аж на твій п’ятдесятий день народження з позначкою «якщо самі до того часу не розберуться». – На долоні Тіна лежала невелика каблучка зі смарагдом. – Хочеш почути довгу промову про кохання і вірність? Чи пропустимо формальності?