Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Про тактику, стратегію, страшні таємниці та листи

Душечка Змій, схоже, здогадувався, що у Ліїн для нього підготовлений план помсти та три тисячі запитань. І саме тому він на очі намагався не траплятися. Мелана посміювалася і казала, що він дає нареченій час охолонути, подумати і якщо не зрозуміти, що він мав рацію, то хоча б пробачити. Ліїн у відповідь обурено фиркала, і Мелана додавала, що його план не працює, тому що наречена тільки ще більше дратується.

Взагалі за два останні дні Юміла дівчина бачила рівно тричі. Перший, коли імператор спочатку допитувався у дружини, чи впевнена вона в тому, що хоче з'єднати ці молоді і, безперечно, люблячі серця? Імператриця мало не присягалася, що впевнена, при цьому дивилася на Змія з такою зловтіхою, що Ліїн навіть хотілося бридко захихотіти і назвати своє повне ім'я. І вона сама не знала, що її тоді втримало. А імператор зрештою тяжко зітхнув і привітав молоду пару з майбутнім весіллям.

Вдруге Ліїн бачила душечку, коли Фіалка тицяла йому в груди пальцем і щось зло шипіла, а він знизував плечима, широко посміхався, а потім і зовсім втік. Чи Фіалку більше слухати не бажав, чи помітив наречену, що наближається, і вирішив, що дві розлючені дівчини — це вже занадто.

А втретє ця зараза взагалі помахала рукою, коли Ліїн визирнула увечері у вікно. Він там із кимось розмовляв на галявині. Ось Ліїн і запустила в обох глечик з водою. Жаль, що не долетів.

У наречених такого вміння не попадатися на очі не було. І за ті ж два дні уникли щасливої долі вийти заміж відразу після закінчення свят усі вовчиці, які, розумні дівчата, перейнялися цією проблемою заздалегідь і на даний момент могли гордо продемонструвати якщо не чоловіків, то коханців та дітей. Волошка теж зуміла випередити імператрицю, і продемонструвала якогось далекого родича Іволги, з яким ця сама Іволга і познайомила, вирішивши, що вони дивно один одному підходять. Сама Іволга спочатку успішно ховалася, а потім узагалі загадково зникла. Всі інші благополучно обзавелися нареченими.

Іволгу, до все більшого обурення імператриці і подиву інших, шукати чомусь ніхто так і не кинувся. Ні, спочатку варта заглядала під кожен кущ у саду, а служниці в порожні кімнати, після наказу Кращої з елана. Але потім імператор ці пошуки скасував, сказавши, що з дівчиною все гаразд. Просто їй довелося терміново виїхати до родича, що захворів.

У це, звісно, мало хто повірив. А надмірно романтичні дівчата взагалі вважали, що Іволга втекла з коханим, який їй не підходить за статусом, встигла вийти за нього заміж та вирушити додому. А імператор просто не хоче засмучувати дружину.

І тільки спостережлива Фіалка помітила, що придворний маг, на якого полювала Льонок, теж подівся кудись. От тільки й вона не могла уявити, щоб цей чоловік кудись втік, нехай навіть із спадкоємицею. Втім, і в ролі супроводу дівчини, яка їде додому, також не уявляла. А якщо він попросив її руки і вона погодилася, взагалі було незрозуміло, навіщо так несподівано зникати.

А ще Фіалка не хотіла говорити, чому зло шипіла на душечку, поки він не втік. Просто сказала, що він гад, з чим Ліїн і так була згодна.

***

У капітана Велівери, всупереч думкам Ліїн, були проблеми і крім того, як не потрапити їй на очі або ухилитися від глека, що летить з вікна. Він намагався пояснити, що саме й навіщо накрутив. Ні, навіщо, загалом, усі й так знали — він хотів, щоб Ліїн йому вручила саме імператриця, яка ставиться до нього прохолодно, а не імператор, якого одразу ж запідозрять, що спадкоємиць привезли виключно заради синка улюбленої вовчиці. А друге обіцяло набагато більше проблем, хоч і перше їх не виключало.

А ось подробиці «великої інтриги душечки», як сказала Мелана, цікавили і його маму, і імператора Малена, і ще цілий натовп народу, включно з нібито зниклим придворним магом.

— Ти бовдур, — сказала Кадмія Ловарі, лише почувши, що її улюблене дитятко, ще на півдорозі до столиці вирішило, що якщо вже одружитися зі спадкоємицею, то саме з цією — гарною, гордою, сильною і водночас слабкою, розумною, загалом, практично ідеальною. — Тобі взагалі не треба було привозити її до палацу.

— Він уже пообіцяв, — сказала тихенько Мелана.

— Що пообіцяв? — здивувалася Кадмія. — Свято дівчині?

— Те, що страшний імператор видасть її заміж, не цікавлячись її думкою.

— Я був злий, — зізнався Юміл, у відповідь на несхвальний погляд матері.

— Злий він був, — пробурчала жінка. — Передумав би, бовдур, і не створював ні собі, ні нам, ні дівчині проблем. Я здивована, що в тебе вийшла ця авантюра. Тобі дуже пощастило.

— Це навряд, — знову заговорила Мелана. — Цього разу він справді підготувався та подумав, а не став свої реакції проеціювати на інших.

Кадмія зацікавлено подивилася на білявку.

Хтось тихенько пробурчав:

— Це ж треба, продумав…

— Пояснюй, — наказав імператор, поки присутні не почали згадувати, що вийшло з попередніх спроб Юміла інтригувати.

— Спочатку, за вісім днів до того, як ми прийшли до столичного порту, я надіслав кілька листів. Спеціально в одного купця голубів позичив. І попросив адресатів розпустити чутки про те, що на свята до палацу з'їжджаються спадкоємиці. А для того, щоб ці чутки підтвердилися, попросив Дарса вмовити приїхати підопічну. Він мій боржник, так що він умовив, і Сойка нарешті відповіла згодою на чергове запрошення імператриці.

— А як вона потім утекла? — зацікавилася дівчина, що сиділа ліворуч від Кадмії.

— А ніяк, вона все ще в палаці, у подружки в кімнаті ховається. У тієї, руденької. І служниць підкупили. Розраховує спокійно піти, коли наречених поведуть виходити заміж. Там такий натовп буде… — розповіла замість Юміла Мелана.

— Я ж казала, дуже розумна дівчинка, — зворушилася Кадмія.

— Але душці не підійшла б. І через Дарса. І через те, що сопляком із цією соплюхою бився і… та ти сама розумієш, — сказала Мелана.