Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- «Енн, мені так не вистачає вас. Я сумую. Так хочеться обійняти тебе, знову відчути життя».

- Чео, любий, - прошепотіла вона, намагаючись не заплакати, - Пробач мені за все, я тебе люблю ... ми будемо пам'ятати тебе! - Енн простягла до нього руку, але образ Чео тут же зник.

Перед Зуром несподівано виник образ Ванди. Спочатку вона мовчки осудливо дивилася на нього, але потім тихо промовила:

- «Я народила тобі сина, а ти відправив мене у світ безтілесних духів, змусив блукати у вічній порожнечі, далеко від моєї дитини. Ти маєш піти за мною, замість тебе вже є кому залишитися у світі живих. На тебе тут чекають твої предки, Зуре!

- Я не вбивав тебе, Вандо, і не віддавав такого наказу, хоча за нашими законами за такі провини страчують. Це твій батько вирішив, що так він загладить свою провину, - відповів Зур. - Ви хотіли обдурити мене, хитрістю змусити мене прив'язатися до тебе, і це було неправильно. Ви самі прирекли себе на муки. Але я не тримаю на тебе зла … пробач мені, якщо я ненавмисне став причиною твоєї смерті. Мій сіпат ніколи не дозволить мені вибрати іншу жінку. Ви кинули виклик силі. Але сина я не кину. Я скажу, якщо це навіть надто пізно – дякую тобі за нього! - І Ванда зникла, як і з'явилася.