Читати книгу - "Заміж у покарання, Марія Акулова"

– Навіщо вам зустріч із ним? Це пов'язано із моїм братом?

Можливо, мені варто було б почати здалеку, але терпіти немає жодних сил. Я витримую прямий погляд колеги Айдара. За ним слідує повільний кивок. У мене прискорюється пульс.

– І з твоїм братом також. Але справа не в ньому, ти ж розумієш, правда?

Не розумію, але у відповідь киваю.

Неспокійні руки перебирають під столом ланцюжок сумочки. Спина рівна-рівна. У м'язів уздовж хребта тонус такий, що навіть ниють.

– Його підставили, так? – питаю, перемагаючи внутрішній протест. Мені не хочеться щиро говорити з цією людиною, довірятись їй, але й стриматися не можу.

У Наума піднімаються брови. Він демонструє мені свій подив, а потім невиразно веде головою.

– Підставили? Ну ні… – І обриває до біса серце. – Твій брат і сам хороший. З того, що мені відомо, бійка була. Травка теж була. Але з іншого боку... – Він свідомо робить паузу. Дресує мене, як собачку. Але сьогодні я це дозволяю. Сиджу в очікуванні, дивлячись у вічі. Наум подається трохи вперед. Я теж. Соромно. – Думаєш, твій Салманов у руках косяка не тримав?

Горблюся і трушу головою. Наум сміється.

Відкидається на спинку крісла. Дивиться на мене з цікавістю, ліниво ковзає подушечкою вказівного пальця по незатребуваній виделці.

– Ніхто не святий, Айлін. Хіба що ти… – посміхається, я аж ніяк не реагую. – І в Салманова твого, і в мене, наприклад, по молодості всяке бувало, але ми не попадалися, що приємно. Та й чим старшим стаєш – тим більше ставки. Вище ризики. Розумієш?

Ні, але киваю. Згадую слова Айдара про те, що в нашому світі, якщо ти дожив до тридцяти і тебе немає за що посадити, щось у твоєму житті йде не так. Я тоді подумала, що це гострий жарт, а виходить...

– Питання завжди в одному, Айлін. В обережності. Твій брат не був обережним, хоча я впевнений, що Салманов його попереджав. Тому потрапив він по заслугах. Але...

І знову пауза. Я їх ненавиджу. І Наума за них також.

Здригаюсь, уловлюючи бічним зором рух. Ця офіціантка принесла нам замовлення. Перед Наумом ставлять тарілки, він моментально перемикається – фліртує. Окидає страви поглядом, але не накидається. Навіть позу не змінює. Апетитні запахи, які зараз викликають яскраве відторгнення, заповзають у ніздрі.

– Але…

Я повертаю його до того, на чому закінчив, коли дівчина робить кілька кроків геть.

– Але тримають його там не тому, що їм прямо усратись як важливо за рахунок твого дурника підвищити статистику розкриття.

Образливе звернення до брата зачіпає, але я не можу дозволити собі сперечатися і вимагати. Все ковтаю. Слухаю.

– Якби він ксивою не тряс – тієї ж ночі поїхав би додому. Але він протупив. Козирнув Салмановим. А Салманов зараз надто багатьом поперек горла.

– І вам теж?

Наум посміхається на видиху. Качає головою і повертається ближче до мене та столу.

– Для мене Салманов, красуня, майже рідна людина. Але в нього зараз помутніння. Тому частково – так. І мені він теж поперек горла. Але я до останнього даватиму йому шанс…

– Шанс на що?

– Отямитися, Айлін. Схаменутися. – Погляд уважних очей стає тверезим і серйозним.

Це не було питання, але я чомусь киваю.

– А зараз він… Не в собі?

– А ти не помічала?

Невиразно веду плечима. Не скажу ж, що навіть я не знаю, як виглядає його норма. Я бачу лише те, що Айдар показує. Я закохалася в того Айдара, яким він захотів зі мною бути.

Чи змінився він останнім часом? Так. Він з кожним днем стає дедалі дивнішим. Зосередженим на собі. Лякає мене все сильніше.

Якби я відчувала, що можу поговорити з ним – сьогодні тут не сиділа б.

– У нього ідея-фікс, Айлін. Твій Айдар – профі складних завдань. Вирішив, що хоче взятися за гіпер-складну. Він розкрутив одну небезпечну схему. Робив це повільно, непомітно. Ефективно. Для багатьох – надто ефективно. Для нас також. У таких справах не можна діяти без узгодження згори. Він спробував.

– А згори йому не узгодили? – Наум переводить голову зі сторони в сторону. Я чомусь думаю, що такі розмови небезпечно вести в публічному місці, але Науму, мабуть, видніше. У безлюдному я з ним не зустрілася б.

– Ні. Зверху пояснили, що треба пригальмувати. Він не став. На що сподівався – навіть не знаю. Але зараз всі в ахуї. У всього є правила. І ці правила не мають нічого спільного із процедурами, прописаними у законодавстві. Їх просто знають ті, хто має знати. Твій чоловік вирішив покласти на них болт. Коли посеред ночі в руки до ментів, яких твій благовірний так само тисне, потрапив твій брат, як думаєш, вони були дуже раді?

Переді мною стоїть кава. Потрібно лише взяти в руку чашку і зробити ковток, щоб змочити горло. Але я не можу. Зглитую слину. Це не допомагає. Мені страшно уявити, що таке "були дуже раді".

– Звичайно, вони його триматимуть. Всі, кому потрібно, вже в курсі, що тепер не тільки Салманов усіх прихопив за яйця, а й його є, за що смикнути.