Читати книгу - "Беру свої слова назад"

по будь-якому снігу і будь-якому болоті, а в них - буксують. У нас потужні економічні дизелі, а у них слабкі, але ненажерливі, пожежонебезпечні бензинові двигуни. Так от: 2111 Т-34 і KB було достатньо, щоб відбити будь-який напад. Решта тисячі наших танків могли б у танкових боях взагалі не брати участь, а просто ганяти німецьку піхоту.

Але Жукову цього мало. Йому б у момент початку війни хотілося мати ще 16 600 новітніх танків... І весь світ над нами сміється: ось бачите, яка була нестача! Особливо їм новітніх не вистачало! Яка відсталість!

– 6 -

Нестачу танків Жуков обчислив і всьому світу повідомив, А яка ж у цьому випадку була «стача»? Щоб дефіцит визначити, треба знати наявність: повинно бути десять пар чобіт, ось дев'ять, отже, однієї пари не вистачає. А Жуков, як ми бачили, кількості радянських танків не уявляв навіть приблизно. Про це заявлено офіційно. І ось, не знаючи наявності, він обчислив недостачу. Геній, та й тільки.

У Гітлера, як Жуков повідомляє, 3712 танків. Для того щоб врівноважити наступаючих, оборона може мати в три рази менше сил. Ця формула відома будь-якому новобранцеві будь-якої армії світу протягом століть і тисячоліть. У даному випадку в червні 1941 року Червоній Армії було достатньо мати в обороні 1237 таких же, як у Гітлера, застарілих танків з бензиновими двигунами, протикульним бронюванням і вузенькими гусеницями. І тоді сили наступу і оборони були б рівні. При цьому новітніх танків не було потрібно зовсім. Народ своєю героїчною працею, неймовірними нестатками, непоправними втратами і надлюдськими жертвами побудував заводи і дав під командування Жукову 23925 танків, тобто в 19 разів більше того, що було потрібно для оборони, і ось Жуков оголошує, що танків йому не вистачало. Превеликому стратегу цього було мало, він би хотів мати ще 32 000, включаючи 16 600 новітніх. У цьому випадку баланс вийшов би 55 925 радянських танків, включаючи 19 755 новітніх зразків, проти 3712 застарілих німецьких танків, серед яких жодного нового типу. Жукову хотілося б на кожен застарілий німецький танк мати по 15 радянських танків, у тому числі по п'ять новітніх.

При читанні цих цифр виникає неминуче питання про розумові здібності нашого народу, про повноцінність, про вищу та нижчу раси. Жуков облив брудом наш народ так, що належить відмиватися багато десятиліть, якщо не століть.

Уявімо: ось шахова дошка. Тисячу танків приймемо за одну шахову фігуру. Тисячу новітніх танків будемо вважати ферзем. У червоних - 24 фігури (в три ряди стоять), у тому числі три ферзі. А у коричневих - чотири фігури. Для точності: неповних чотири і ні одного ферзя, При цьому червоні заявляють про брак. Та про який! Жукову хотілося б, щоб червоні фігури на шахівниці стояли в сім рядів, і в їх числі йому хотілося б мати 20 ферзів. Це проти трьох з половиною німецьких фігур, серед яких немає ферзя.

Є ще й таке пояснення катастрофи 1941 року: німці зосередили сили на вузьких ділянках... Ось радник Президента Росії генерал-полковник Д. Волкогонов пояснює: «Справа в тому, що війська вермахту були сконцентровані в кілька потужних угруповань, завдяки чому на напрямках головних ударів противник створив чотири-і п'ятиразову перевагу в силах і засобах» («Русская мысль», 11 - 17 травня 1995 р.).

Прикинемо: бійка на вулиці, на одному боці 24 чоловіки, в тому числі три олімпійські чемпіони з боксу, на іншій - чотири чоловіки, точніше, три з половиною, без чемпіонів... Розкажіть мені, як ті троє можуть зосередитися на вузьких ділянках, щоб набити морди двадцяти чотирьох, включаючи олімпійців? Але вони ухитрилися. І ось нам оголошують, що 24 встояти не могли, аж надто їх мало було, їм не вистачало ще 32 чоловіків, включаючи 16 чемпіонів. Проти трьох. З половиною.

Або ось іде чемпіонат світу з футболу. У нас на полі 24 гравці, а у них троє... Але вони зосередилися на вузьких ділянках... А у нас трохи не вистачало.

Люди світу читають, люди дивуються, люди порівнюють, люди роблять висновки. Висновки ці - не на користь розумових здібностей нашого народу.

Але припустимо, що Жуков справді не знав, скільки в нього було танків. Давайте вважати, що в нас круглий нуль. Але навіть якщо б у нас взагалі не було ніяких танків, то й тоді жуковські заяви про те, що проти неповних чотирьох тисяч німецьких танків нам було потрібно 32 тисячі, є образою. Перш за все це національна образа російського народу. І всім іншим народам колишнього Радянського Союзу теж. У світлі тієї арифметики ми всі виглядаємо недоумками і дебілами. Тільки за одну цю заяву слід зірвати Жукова-ідола з постаменту.

Співвітчизники, у нас вибір: або ми визнаємо, що наш злочинний режим готував загарбницьку війну, а до оборони зовсім не готувався, тому нас застали зненацька і гнали до самої Москви, або ми повинні визнати себе ідіотами.

Книжка Жукова - расистська, бо вбиває в наші голови ідею про нікчемність нашого народу. Гітлерівці хотіли нам нав'язати ідею расової переваги німців над слов'янами, семітами та іншими. Їм це не вдалося. А марксисту Жукову вдалося. Марксисти-ленінці привчили нас зневажати і ненавидіти самих себе, Вони привчили нас плювати на попередні та майбутні покоління, на свою землю, на власну історію. Гітлер не зумів нас підкорити. Жуков зумів.

Книжку Жукова вихваляли всі ненависники російського народу. Товариші з «Красная звезда» звернулися прямо до Михайла Олександровича Шолохова: скажи слово... Однак «на оцінки Шолохов виявився скупий. ("Назву одного, - інший образиться".) Втім, один комплімент зробив: "Військові мемуари маршалів Жукова і Рокосовського - книжки блискучі"» («Красная звезда», 24 травня 1995 р.).

Даремно Михайло Олександрович грішне з праведним плутав. Немає у Рокосовського в мемуарах нічого подібного до того, що вписано в сороміцькі творіння Жукова...

А хор ненависників дзвенить: о, великий Жуков!

І от питання нашим лауреатам, нашим стратегам у генеральських і маршальських погонах: а вам, дорогі товариші,