Читати книгу - "Бог-Імператор Дюни"

Топрі віддав мішечок монет, щось бурмочучи собі під ніс.

Сіона звернулася до музейного фримена.

— Ми знаємо твоє ім’я. Ти Тейшар, помічник Ґаруна з Туоно. Мислиш як торговець із суку, а в мене дрож іде по шкірі від того, ким стали фримени.

— Пані, усі ми мусимо жити, — запротестував він.

— Ти не живеш, — відповіла вона. — Згинь!

Тейшар відвернувся і поспішив геть, притискаючи мішечок із грішми до грудей.

Спогад про ту ніч тривожив свідомість Сіони, коли вона дивилася, як Топрі помахує копією крис-ножа в бунтівничій церемонії. «Ми не кращі від Тейшара, — подумала вона. — Копія — це гірше, ніж ніщо». Топрі вимахував тим дурним клинком над головою, наближаючись до завершення церемонії.

Сіона відвела від нього погляд і подивилася на Нейлу, що сиділа ліворуч. Спершу Нейла дивилася в один бік, а тепер в інший. Особливо пильною увагою обдаровувала новобранців позаду. Нелегко було викликати довіру Нейли. Сіона зморщила носа, коли повів повітря приніс їй запах мастила. Глибини Онна завжди пахли загрозливо механічно! Вона принюхалася. І ця кімната! Їй не подобалося це місце зустрічей. Воно може виявитися пасткою. Стражники можуть перекрити зовнішні коридори й послати на пошуки озброєний загін. Тут аж надто легко закінчиться їхній бунт. Ще більше непокоїло Сіону те, що цю кімнату вибрав Топрі.

«Одна з нечисленних помилок Ульота», — подумала вона. Бідний мертвий Ульот схвалив вступ Топрі до бунтівників.

— Він дрібний працівник міської служби, — пояснював Ульот. — Топрі може знайти багато придатних місць для зборів і зберігання зброї.

Топрі доводив церемонію до кінця. Вклав ножа в орнаментовану скриньку та поставив її біля себе на підлогу.

— Моє обличчя — моя порука, — сказав він. Повернувся до присутніх у профіль, спершу одним боком, тоді другим. — Показую своє обличчя, щоб ви могли де завгодно пізнати мене й знали, що я один із вас.

«Ідіотська церемонія», — подумала Сіона.

Але не посміла порушити цю традицію. Коли ж Топрі витяг з кишені серпанкову чорну маску та натяг її на голову, вийняла власну і вдягла її. Усі присутні зробили так само. Кімнатою пройшло хвилювання. Більшість людей знала, що Топрі має привести особливого гостя. Сіона обвела довкола шиї та скріпила вузлом зав’язки маски. Вона дуже хотіла побачити цього гостя.

Топрі підійшов до єдиних дверей кімнати. У загальній метушні та грюканні всі підвелися, крісла склали й віднесли під стіну навпроти дверей. За знаком Сіони Топрі тричі постукав у двері, полічив до двох, а тоді стукнув чотири рази.

Двері розчинилися, і до кімнати прослизнув високий чоловік у темно-коричневій офіційній сорочці без рукавів. Не мав на собі маски, а його обличчя було відкрите всім — худорляве й владне, з гострим носом і темно-карими очима, глибоко посадженими під кошлатими бровами. Більшість впізнала це обличчя.

— Мої друзі, — промовив Топрі. — Я представляю вам Ійо Кобата, Посла Ікса.

— Колишнього Посла, — промовив Кобат. Його голос був горловим і чітко контрольованим. Він став спиною до стіни, обличчям до людей у масках. — Сьогодні я дістав наказ Бога-Імператора покинути Арракіс у неласці.

— Чому?

Сіона кинула йому це питання без жодних формальностей.

Кобат крутнув головою, швидко озираючись довкола, а тоді втупився в її замасковане обличчя.

— Стався замах на життя Бога-Імператора. Проаналізувавши зброю, він вийшов на мій слід.

Товариші Сіони розступилися, звільнивши місце між нею та експослом, чим подали ясний знак, що віддають їй право вести розмову.

— Чому ж він вас не вбив? — запитала вона.

— Думаю, цим він показав мені, що я не вартий вбивства. Крім того, хоче мене використати, аби передати послання на Ікс.

— Яке послання? — Сіона пройшла крізь звільнений простір і зупинилася на відстані двох кроків до нього. У тому, як він вивчав її тіло, вона відчула сексуальне збудження.

— Ви донька Монео, — промовив він.

У кімнаті повисла беззвучна напруга. Чому він відкрив, що пізнав її? Кого ще він пізнав? Кобат не видавався дурнем. Навіщо це зробив?

— Ваше тіло, голос і манери добре відомі тут, в Онні, — сказав він. — Ця маска — безглуздя.

Вона зірвала маску й усміхнулася йому.

— Я погоджуюся. А зараз дайте відповідь на моє питання.

Почула, як Нейла підійшла впритул до неї ліворуч, і поруч стали ще дві помічниці, вибрані Нейлою.

Сіона спостерігала ту мить, коли Кобат збагнув — він помре, якщо не зуміє вдовольнити її вимогу. Не втратив суворого контролю над голосом, але заговорив повільніше, обережніше добираючи слова.

— Бог-Імператор сказав мені, що знає про угоду між Іксом і Гільдією. Ми намагаємося створити механічний підсилювач… тих талантів навігаторів Гільдії, які зараз залежать від меланжу.

— У цій кімнаті ми називаємо його Хробаком, — сказала Сіона. — Що мала робити ваша іксіанська машина?

— Ви знаєте, що навігатори Гільдії потребують прянощів, аби побачити безпечну дорогу переходу?

— А ви замінили б навігаторів машиною?

— Не виключено.

— А яке послання ви маєте передати своїм людям стосовно цієї машини?

— Я маю сповістити людям, що вони можуть продовжувати проєкт, лише якщо згодні щодня посилати йому звіти про досягнутий прогрес.

Вона труснула головою.

— Йому не потрібні ці звіти! Це дурне послання!

Кобат ковтнув слину, не приховуючи знервованості.

— Гільдія та Сестринство захоплені нашим проєктом, — сказав він. — Вони теж беруть участь.

Сіона знову кивнула.

— І роблять свій внесок, ділячись з Іксом прянощами.

Кобат сердито зиркнув на неї.

— Це дорога робота, і ми потребуємо прянощів для порівняльних випробувань навігаторів Гільдії.

— Це брехня і обман, — сказала вона. — Ваш пристрій ніколи не працюватиме, і Хробак знає це.

— Як ви смієте звинувачувати нас у…

— Замовкніть! Я саме викладаю вам справжнє послання. Хробак переказує вам, іксіанам, щоб ви далі ошукували Гільдію та Бене Ґессерит. Це його розважає.

— Це може спрацювати! — стояв на своєму Кобат.

Вона лише всміхнулася йому.

— Хто намагався вбити Хробака?

— Дункан Айдаго.

Нейла зітхнула. Кімнатою пробігла хвиля легкого здивування. Хтось насупився, декому перехопило подих.

— Айдаго мертвий? — спитала Сіона.

— Я так гадаю, але… ох, Хробак відмовляється підтвердити це.

— Чому ж ви вважаєте його мертвим?

— Тлейлаксу прислали чергового гхолу Айдаго.

— Розумію.

Сіона обернулася і