Читати книгу - "Виправний день"

могли відправити їх до наступного дому. Наш звичай покладання квітів на похоронах бере початок від давнього ритуалу, коли місцеві бідняки збирали польові квіти і духмяні трави. Вони приходили до трун мерців і подавали їх людям на похороні в обмін на гроші та хліб.

З неприхованим дитячим ентузіазмом доктор плюснув ступнями в мисці води.

Він проголосив:

— В армії повно традиційних випадків, коли офіцери мусять протягом короткого періоду підпорядковуватися молодшим за званням. На борту ядерних підводних човнів кожен похід передбачає ніч «Кафе шефа». Це святкова вечеря, коли офіцерський склад човна прикрашає кают-компанію, наче дорогий ресторан, а тоді самотужки готує розкішні страви і подає їх рядовим і сержантам. В Америці до Громадянської війни подібний ритуал перестановки влади був відомий як сатурналії. На Різдво власник плантації робив рабам подарунки і дозволяв їм відправлятися на недалекі відстані, щоб відвідати родичів на сусідніх плантаціях. Усім рабам давали кілька днів свободи. Вони отримували стільки яблучного бренді, скільки могли вижлуктити, і стільки свинини, скільки могли вм’яти. За словами Фредерика Даґласа[52], раби їли, пили і гуляли аж до блювоти. Щороку нудота від надлишку приносила їм страждання. Вона переконувала рабів, що вони не мають сили волі. Що їм потрібен хазяїн, який контролюватиме їхні базові інстинкти. Після кількох днів розгулу в усіх можливих значеннях вони з радістю поверталися до рабського існування.

Лекція доктора була довгою, повною алкоголю і поблажливою.

— В амішів[53], — далі нудив Бролі, — є цікавий ритуал «румспринґа». Слово, що перекладається як «бігти або стрибати сюди-туди». Перед настанням зрілості молодим амішам дозволяють насолодитися плодами зовнішнього світу. Ніби раби, що тішаться сатурналіями, молоді аміші неминуче зловживають наркотиками, сексом, млосним життям на мінімальну зарплату. Після того як вони опускаються на саме дно, — весело гýкав Бролі, — то з радістю повертаються до простого і зрозумілого життя амішів.

Джамал глянув на свій годинник. Кішоун ледве стримувався, щоб не перевіряти повідомлення. Професора реально понесло.

Доктор спинився, щоб перевести подих. З блискучим пійлом на губах і розкиданими пасмами незібраного довгого сивого волосся, він нагадував чарівника. Якогось белькотливого єретика. Прикипівши до своєї аудиторії сяючими очима, він запитав:

— Знаєте, чому ця країна, мабуть, найрозумніший і найуспішніший експеримент в історії людства, не практикує ритуалу перестановки влади?

Коли жоден з молодих чоловіків не озвався, доктор загукав:

— Карнавал! — він проревів: — Fasching!

Останнє слово походило з німецької й означало «останнє попередження». Це був еквівалент сучасного Марді Гра[54], останньої плотської милості перед труднощами і самопожертвами в час посту. У Баварії сімнадцятого століття ритуал перестановки влади дозволяв біднякам їсти, веселитися й іноді злягатися в церквах і соборах, у той час як на святкових парадах монахи і священики їздили на возах — як на сучасних платформах для фестивалів — і кидалися фекаліями у глядачів. Мирське ставало священним, а священне — мирським. Але тільки на короткий час.

Проте саме під час цього вікна беззаконня Мартін Лютер і зробив свій хід. Він вивісив свої претензії до католицької церкви. І таким чином заснував протестантизм.

— Ви погодитеся, що Сполучені Штати — це цілком і повністю протестантська країна? — запитав Бролі, додаючи: — Принаймні на час свого заснування.

Через те що протестантські релігії були створені в період ритуалу перестановки влади, вони завжди насторожено ставилися до таких речей.

Бролі кивнув зі знанням справи.

— Папа, Його Святість, продовжуватиме вмивати і цілувати ноги бідних у Чистий четвер, але протестанти ніколи не ризикнуть такою вразливістю.

Це і є фатальною помилкою цієї держави, припустив він. Вона ніколи не дозволяє найслабшим, найбіднішим і людям без права голосу насолоджуватися хоча б якоюсь годиною ритуалізованої влади. Так, ми маємо кастровані версії ритуалу, на кшталт Гелловіну чи різдвяного колядування для дітей, але немає нічого, що дозволило б дорослим представникам нижнього класу виснажитися і залишатися вдоволеними своєю бідністю протягом наступного року.

Джамал довгий час мовчав, та все ж таки спробував перевести розмову на іншу тему.

— Отже, Список?

Кішоун у розпачі благав:

— Він справжній?

Сонний і трохи п’яний, доктор Бролі невдоволено цокнув язиком. Він підняв ліву руку і погрався кількома пасмами безладного волосся.

— Оскільки я культурний антрополог, то давно чув про цей легендарний Список, — сказав він і запевнив: — Це просто ще одна міська легенда. Цілковита вигадка.

Двоє студентів мали дуже пригнічений вигляд. Вони прийшли сюди запитати про Волтера, намагалися дізнатися, чи професор може їм допомогти. Він не може чи не хоче. Тупик.

Ніби відчуваючи їхнє розчарування, доктор Бролі засовався у кріслі. Може, щоб задобрити їх, а може, щоб позагравати, він запитав:

— Цей міфічний Список, — поцікавився він чисто з антропологічного погляду, — що станеться, якщо кандидат отримає забагато голосів?

Не відриваючи очей від підлоги, Кішоун посунувся вперед і став на коліна перед Бролі. Вода у пластиковій мисці вже давно охолола. Кішоун узяв складений рушник.

— Отаке, — сказав він і ніжно підняв одну бліду ступню з ледь теплої води, витер рушником і поставив на килим. Студент повторив ту ж дію з іншою ногою, а тоді підніс обидві ступні до рота і поцілував холодну зморщену шкіру.

Доктор Еммет Бролі ошелешено витріщився, роззявивши волохаті щелепи. Зробивши це, Кішоун потягнувся рукою за спину. З-за пояса він дістав короткоствольний револьвер і вистрелив один раз в обличчя з відвислою щелепою.

Не було чутно, щоб хтось побіг до них. У покинутій будівлі нікого не було. Джамал озвався:

— Не хочу каламбурити, але ти зробив фальстарт.

Бролі розвалився у кріслі, кров наповнила пошарпаний кратер, який виріс на місці його обличчя. Кров бризкала з отвору на верхівці зруйнованої трахеї. Він більше не нудив, кінець. Уся маса його досліджень і освіти хлюпнула на горіхові панелі позаду крісла. Руки якусь мить здригалися. Тоді кров перестала стікати сивою бородою, і він офіційно помер.

Кішоун запхав пістолет назад за пояс.

— Через кілька днів це не матиме значення, — він показав Джамалові, щоб той подав вигадливий ніж для конвертів зі столу. Запитав: — Яка там у нього цінність?

Джамал вдивлявся в екран телефона, промотував довгий список імен. Він мотав і мотав. Список щодня збільшується, люди подають останні пропозиції. Нарешті озвався:

— Ти не повіриш…

Кішоун завмер.

— Кажи!

Джамал відвів очі від екрана, розплився в усмішці.

— Тисяча шістсот голосів…

Його друг охнув. Це практично створює їм власну політичну партію. Кішоун прикрив рота обома руками і тихо заверещав від щастя.

Відрізаючи ножем для конвертів вухо мерця, Джамал зітхнув:

— Дякувати Богові, Волтер нам сказав.

Кішоун безпорадно