Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

Мені щиро хотілось б трахати Ліза десь на столі в моєму кабінеті, але новини, які передали, не те що змінюють усі плани в моєму житті, а й змушують приймати рішення, яких я не хочу.

Сідаю за кермо і їду до одного зі своїх заступників. Він зараз перебуває за містом. І ситуація, що трапилася, кардинально впливає на весь наш бізнес, і не менш кардинально впливає на наші стосунки з Лізі. Зараз небезпечно тримати жінку біля себе, і мені потрібно, якнайперше, подбати про її безпеку. Дзвоню охоронцям, які є з нею, та наказую їм відвезти дівчину в один із заміських будинків, про який мало хто знає, і відіслати туди подвійну охорону.
Що ж, якщо ці люди вирішили грати зі мною в ігри, то будь-яка наближена до мене особа може стати мішенню. І я готовий втратити багатьох, але не її. 
- Блядь, саме через це і не потрібно її підпускати. - зупиняюся перед будинком і намагаюся нормалізувати дихання. Як же ж мені зараз з тим всім розібратися, щоб не довелося втрачати Лізу. І якщо це буде єдиний варіант, я його оберу. Не хочу, щоб дівчині в її віці загрожувала якась небезпека через мужика, який виграв її в карти, і через його власні проблеми.

- Девіде, як добре, що ви так швидко приїхали. - тисну руку своєму помічникові, і ми сідаємо за стіл. 
- Отже, ситуація вкрай складна. Легард відмовився від контракту, який підписав, і він не просто від нього відмовився. Він тепер укладає союз із Шательє.
Останнє прізвище мені хотілося найменше чути. Це саме той партнер, заради якого я мав летіти на переговори, але він так і не з'явився. Це людина, з якою не просто небезпечно ворогувати, з ним небезпечно навіть бути партнерами. Але зараз, коли я розумію, що один з інвесторів укладає з ним союз, мої справи справді кепські.
- Звідки ця інформація? Вона перевірена? - Помічник передає мені ще одну теку з документами, і я розумію, що інформація перевірена сотні разів. Хоча по-іншому й бути не могло. Мої люди точно б мене не підіймали, якби це не було достовірно.
- Пане Сореро, нам потрібно вживати негайних заходів.- Я й без вас розумію, що зараз ми перебуваємо у хреновій позиції. 
- Ти знаєш, що робити. Зателефонуй кожному особисто. Усі мають бути напоготові. Підійми службу безпеки, нехай вони посилять охорону не лише у моїх особистих будинках, а й в офісах, а також у будинках важливих працівників. Помічник киває і одразу береться до справи. Я виходжу на кухню і наливаю собі алкоголю. Дивлюся у вікно і думаю, як зараз мені правильно вчинити. Я впевнена, що жінка налякана і стривожена через те, що її повезли зовсім в інше місце. Але сподіваюся, що не влаштує скандал і не спробує втекти. Бо зараз саме її безпека для мене основне завдання.
- Пане Сореро, всі попереджені. Чекаємо на ваші наступні укази. - випиваю залпом віскі і повертаюся за стіл до помічника. 
- Поки що нічого не будемо робити. Чекаємо нападу від них, а він обов'язково буде. Я впевнений, що чекати довго не доведеться. - обоє посміхаємося, бо минулого разу цю війну ми ледь пережили. Але тоді я ще був молодий і зовсім без досвіду.
Я вже не той 25-річний хлопець, якому вони могли погрожувати і яким вони могли маніпулювати. Моїх батьків немає. І тепер єдиний важіль тиску на мене з їхніх рук просто зник. Мертвими не маніпулюють. 
Але в цей момент спливає в голові образ Єлизавети. Що ж, я сподіваюся, про неї вони не дізнаються. А якщо дізнаються, то не подумають нічого серйозного. Як мінімум через те, що це просто дівчинка, яку я виграв у казино. У мене їх бувають сотні. Але жодна, звісно, зі мною не з'являлася на днях народження чи на ділових зустрічах. Що ж, про безпеку Лізи буду дбати самостійно, наскільки це буде можливо. Тому я прощаюся з помічником та вирушаю в заміський будинок подивитися, як почувається жінка та спробувати її заспокоїти.

Не встигаю я зайти в будинок, як на мене, вилітає Лізі та кидається на шию. Очікував, що хоч скандал, крики, погрози, розбитий посуд чи моя голова, але що жінка майже в сльозах буде кидатися мені на шию - точно ні. Злегка обіймаю її за талію, і ми просто мовчки стоїмо.Їй потрібен якийсь час, щоб заспокоїтися, потім вона робить крок назад та дивиться на мене. 
- Девіде, ти маєш пояснити все, що зараз відбувається. 
Її очі червоні, і я розумію, що вона плакала, плакала через мене. Моє серце боляче стискається. Тепер я вже сумніваюся в своєму рішенні, що зможу її відпустити навіть заради безпеки. 
- У мене деякі проблеми з деякими нехорошими людьми. - проводжу її до дивана, ми сідаємо, і вона відразу підсувається до мене максимально близько. Обіймаю її за плечі та притягую ще ближче, повільно гладячи по руці. 
- Усе добре, янголятко. Це тимчасові проблеми, які я обов'язково вирішу. Але поки що тобі потрібно пожити тут і не з'являтися в місті. 
Вона піднімає голову і дивиться на мене.
- Тобто я закрита в цьому будинку? - Бачу в її погляді стільки незадоволення, що відразу змінюю свій настрій. Ну що ж, це більше схоже на ту жінку, яку я знаю. 
- Так, тепер ти моя бранка. Тобі не можна покидати цей будинок. - Стараюся не посміхнутися, щоб сказати це максимально серйозно. Але від того, як вона примружує очі, не стримуюся, і все-таки посмішка на моєму обличчі видає, що це просто жарт. Ну, точніше, не зовсім, але своєю полонянкою я її не вважаю. 
- Девіде, я можу постояти за себе. Мені просто потрібна зброя. 
Я якось про це навіть не подумав, що жінка справді добре вправляється з пістолетом, і якщо він у неї буде, можливо, це збільшить шанси на її безпеку. 
- З цим я щось вирішу. Цілую її в лоба, піднімаюся. - А поки що мені потрібно сходити в душ, а потім ми з тобою повечеряємо.
Вона киває на знак згоди, і я зникаю у ванній.
Роздягаюся і заходжу в душ. Не встигаю увімкнути воду, як за спиною лунає голос.
- Спинку помити, пане Сореро. - Лізі стоїть повністю оголена за крок від мене. 
- З радістю, але доплачувати я вам за це не буду. Пам'ятаю, як вона сказала, що мені потрібна доглядальниця, якщо не зможуть помити спинку.
- Скажімо так, сьогодні це бонусом, щоб підняти вам настрій. - Вона опускає погляд на мій член, і облизує нижню губу. - Хоча бачу, настрій у вас піднімається, як тільки я з'являюсь на горизонті.
- То він просто піднімається, щоб привітати даму.
Кладу руку на талію та притягую до себе. 
- То що ж, дозвольте вас привітати. 
Моя вільна рука ковзає нижче по її талії і зупиняється в декількох сантиметрах від чутливої точки. Жінка набирає повітря і коли мій палець торкається клітора, вона видає стогін. Її голос звучить настільки солодко, що я просто не стримуюся, підіймаю її на руки, притискаючи до стінки. 
- Девіде...
- Так, янголятко. - цілую її в шию, в ключицю, водячи своєю голівкою перед самим входом. 
- Будь ласка, Девіде. - вона вчепилася пальцями мені в плечі, але я продовжую її дражнити.
- Що саме, янголятко? - Кусаю її за вушко, від цього дівчина видається ще один крик.
- Трахніть мене пане Сореро, і якнайшвидше. Піднімаю голову, цілую вуста, в той же момент входячи в неї на всю свою довжину. Чую, як вона стогне, але звук виходить приглушеним через наш палкий поцілунок. Та від наступного поштовху жінка кусає мене за губу і вчіпається нігтями ще сильніше в спину, стикаючи мою талію ногами та притискаючи стегна до мене. 
- Швидше, Девіде, швидше...
І в іншому випадку я б не виконував її наказів, але зараз не буду відмовляти. Темп наростає, і рухи стають усе сильнішими і швидшими. І коли жінка закінчує, мені доводиться притримати її, щоб тіло не сповзало по стінці, бо ноги розтискаються, а руки відпускають мої плечі. І як тільки вона більш-менш приходить до тями, здіймається друга хвиля оргазму, і закінчую я. Цього разу встигаю витягнути, і тепла рідина стікає по її лівій нозі.
- Добре, що ми в душі. - Цілую її ще раз у губи. Але Ліза удавала, що вона цим дуже незадоволена. Вмикає воду та направляє струмінь собі на ногу.