Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

Ми сидимо на кухні і п'ємо чай. Мені це все так дивно. Я вже дуже багато років ні з ким ось так не сидів і не розмовляв про все на світі. І нарешті більше дізнався про дівчину, з якою живу вже майже 10 днів. Вона виявляється художниця і все життя мріяла малювати. Думаю, цю її мрію мені вдасться втілити. Ще вона розповіла мені про свої вміння стріляти.
- Тож тебе навчив тато. Дівчина схвально киває та надпиває чай. 
- Отже, років у 7 мені вперше дали пістолет до рук, і відтоді я майже не розлучаюся зі зброєю. Дуже швидко знаходжу спільну мову з будь-яким видом зброї, особливо вогнепальною.
Ну що ж, ця руда бестія не перестає мене дивувати. 
- Тобі точно можна довіряти пістолет? - Вона закочує очі й відкопилює губу.
- Ну, якщо ви довіряєте світ член, я думаю, з пістолетом я впораюся. 
Стараюся не засміятися вголос, але посмішку стримати не вдається. Ну що ж, сказати, що ця жінка ідеальна, то це нічого не сказати. Пишу смс одному зі своїх помічників, поки вона мені далі розповідає про те, як любить стріляти. І коли ми закінчуємо пити чай, у двері стукають. Заходить мій помічник.
- Пане Сореро, як ви й просили. - Він мені передає коробку, яку я миттєво ж вручаю Лізі. 
- Що тут? - Бачу по очах жінки, що вона здогадується, що в цій коробці, але все-таки показую руками, типу розпаковуй. Вона відкриває подарунок, і я бачу, як в її очах світиться щастя.
- Так швидко, я прямо не очікувала. - Витягує свою нову іграшку, назвемо це так, і уважно її розглядає.
- Подобається? - Бачу по захопленню і по тому, як вона його тримає.
- Це найкращий пістолет, який я коли-небудь тримала в руках. 
Пістолет дійсно дуже крутий, це колекційний варіант, і його дістати для мене було не те щоб складно, але все ж.
- Це в першу чергу зброя, не забувай про це, янголятко. - Вона кладе його назад у коробку і підходить до мене, цілує в щоку.
- Ну, тепер я янголятко, яке може знести голову. - каже це таким тоном, що в якийсь момент я втрачаю зв'язок з реальністю. Мені здається, що переді мною не стоїть та рудоволоса дівчинка, а хтось зовсім інший. Але коли вона міцно притискається і кладе голову мені на груди, цей момент тривоги зникає. 
- Девіде, тобі потрібно відпочити і не шукати у всьому підступ. - думаю про себе.
- Янголятко, пішли спати. Я настільки втомився, що зараз міцний сон - найкраще рішення будь-яких питань. - Жінка погоджується зі мною, і ми піднімаємося в спальню.
У ліжку вона кладе свою голову мені на плече, і ми засинаємо. Але сон у нас був недовгим і не таким міцним, як хотілося. 
Уночі ми обоє прокидаємося від гучного вибуху, який виносить вікна. Добре, що вікно одне і знаходиться далеко від ліжка, тому ми цілі. Але те, що нас оглушило, це факт. 
В очах Лізи переляк, а я машинально тягнуся до зброї, підсовуючи їй коробку з її пістолетом. 
- Що ж, схоже, війна почалася раніше, ніж зранку...