Читати книгу - "Шуанська балада, Вальдемар Лісяк"

Жан Бернадотт, наполеонівський генерал (в майбутньому, король Швеції)

Серед підкуплених були двоє колишніх товаришів Жоржа, колишній офіцер Жюльєн Бертло і "ci-devant noble" (колишній дворянин) Сезар Папен, що діяв у Ванні. Бертло зник швидко і загадково (втік або був убитий шуанами), а Папен проявив чимало винахідливості в ролі подвійного агента, тобто одержувача зарплати з обох фондів. З одного боку, йому платила анти-шуанська компанія "Фуше-Бернадотт", а з іншого боку, його субсидував капелан і інтендант штаб-квартири Кадудаля, абат Ґілєвік, який нічого не підозрював. Папен намагався проникнути в цю штаб-квартиру і по дорозі до місця призначення навіть зумів завоювати довіру Мерсьє. Йому не вдалося обдурити Гедеона. Вождь шуанів, дізнавшись про прохання Папена про аудієнцію, наказав своїм людям повідомити йому, що якщо той коли-небудь з'явиться там, де йому не слід, він більше не матиме можливості з'являтися ніде в своєму житті, крім загробного. Переляканий Папен замкнувся в будинку трактирника Деліля у Ванні і довго сидів за дверима, чекаючи розвитку подій. Потім він зник. Швидше за все, він втік до рідної Гасконі, хоча не виключено, що його відправили трохи далі за допомогою дещиці свинцю.

Шуан Дюшательє також продався поліції. У даному випадку це був успіх не Фуше, а керівника таємної політичної поліції міністерства, знаменитого Демаре, який... подружився з Дюшательє. Успіх справді був великим, і Кадудаль уникнув смерті лише випадково. Два брати Дюшательє продовжували вірно служити Жоржу, тому у зрадника не виникло б особливих труднощів потрапити в квартиру командира. Перед тим, як вирушити до Бретані, Дюшательє завоював довіру двох людей Гедеона, які були в Парижі і готували напад на Першого Консула (див. строфу VI). Це були Лімоелан і Сен-Реджент. Цей в останній момент дізнався про ситуацію (швидше за все, контррозвідка Агентства відслідковувала візити Дюшательє до Демаре) і надіслав попередження в штаб. У результаті, коли зрадник прибув до Ренна, там вже чекали люди з наказом застрелити його, якщо він спробує підійти до Жоржа. Мабуть так, бо востаннє його бачили в Ренні. Вважається, що він був убитий в лісі Елвен лейтенантом штабу Кадудаля, Жозефом Гамбертом (псевдонім: Юпітер). Дружина Дюшательє отримала від міністерства поліції дванадцять тисяч франків "компенсації".

Двоє інших шахраїв із мисливського загону Фуше, які, як ми знаємо, хотіли проникнути в штаб-квартиру Гедеона, це Де Бово та Бертран Сент-Юбер. Спочатку в них пішло добре. У Ванні вони зв’язалися з мадам Фроваль, агентом Жоржа, яку шуани називали "Кореспондент № 1". Наступним кроком було використати її для встановлення контакту з "кореспондентом № 2", офіцером Жоржа, Лерідантом. Саме його вони попросили отримати аудієнцію у Гедеона. Їм відмовили. Вони неодноразово поновлювали свої зусилля, що дозволяє припустити, що винагорода за голову Кадудаля вже зробилася непомірною і спокусила найрозумніших людей. В ній було щось від вогника, що вабить у болото — до нього неможливо було дістатися, а ще важче вибратися з глибини боліт. Одного дня де Бово та Сен-Юбер зникли, ніхто не знає, як і куди.

Загалом про всіх цих агентів, про обставини їх вербування, діяльності, розшифровки та загибелі відомо небагато. Не тільки імена, але навіть псевдоніми невідомі (за кількома винятками), і все ж Фуше надіслав загалом більше сотні вбивць, жінок і чоловіків, старих і молодих, з усіх соціальних класів. Місяцями не було жодного дня, щоб принаймні три-чотири "мисливці за людьми" не намагалися зловити вождя шуанів у Морбіані. Але деталі цього полювання рідко потрапляли на папір, а навіть якщо й потрапляли, поліцейські архіви — найчарівніші архіви у світі — сьогодні ви кладете документ у сейф, замикаєте його одним ключем, завтра відкриваєте… а документ пропав! Це "завтра" може статися через п’ятдесят чи більше років, неважливо, тому