Читати книгу - "Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Якби ти могла побачити, які тут світанки й заходи сонця! І зорі: небо переповнене вночі, і ти нібито спостерігаєш за годинником, дивлячись, як сузір’я плавно проходять небосхилом. Приємно знати, що вони з’являться, наскільки б поганим не був день, якими б негідними не були б речі. Колись у Франції це допомагало. Це дозволяє поглянути на все збоку — зорі існували з того часу, коли ще не було людей. Вони просто сяяли, попри події, що відбувалися. Щось таке я думаю про маяк, котрий наче уламок зірки, яка впала на землю: він просто світить, не зважаючи на те, що відбувається. Літо або зима, шторм чи хороша погода. Люди завжди можуть покластися на нього.
Краще перестану верзти дурниці. Річ у тому, що я надсилаю з цим листом маленьку скриньку, яку вирізьбив для тебе. Сподіваюся, вона буде корисною. Ти могла б покласти в неї коштовності або шпильки для волосся чи будь-які дрібнички.
Ти вже, напевно, змінила свою думку про все, і я просто хотів сказати, що все нормально. Ти чудова дівчина, і я насолоджувався часом, проведеним із тобою.
Човен прийде завтра, отже я віддам це Ральфу.
Том
Янус Рок,
15 червня 1921 року
Люба Ізабель!
Пишу швидко, оскільки хлопці вже готові вирушати. Ральф приніс твого листа. Мені було приємно одержати звістку від тебе. Радий, що тобі сподобалася скринька.
Дякую за світлину. На ній ти красива, але не така відчайдушна, як у реальному житті. Я вже знаю, де поставлю її, — у світловій камері, щоб ти могла дивитися крізь вікно.
Ні, твоє запитання не звучить дивно. Якщо подумати, то на війні я знав багато хлопців, які одружувалися під час триденної відпустки в Англії, потім поверталися назад, прямо в бій. Напевно, більшість із них вважали, що їм недовго залишилось, і те саме думали їхні дівчата. Мені пощастило, я можу зробити пропозицію на триваліший термін, тому ретельно обміркуй. Якщо ти згідна, я готовий ризикнути. Я можу попросити про відпустку на берег наприкінці грудня, отже, в тебе є час на обміркування. Якщо ти передумаєш, я зрозумію. А якщо ні, обіцяю завжди про тебе дбати й зробити все можливе, щоб бути хорошим чоловіком.
Твій Том
Наступні декілька місяців тягнулися повільно. Раніше не було на що чекати, і Том звик зустрічати дні, як самоціль. Тепер була дата весілля. Прикро потрібно підготуватися, отримати дозволи. Кожної вільної хвилини він обходив будинок і відшукував ще щось з того, що слід підправити: вікно на кухні нещільно зачинялося, кран, який міг закрутити лише чоловік. Що ще тут потребуватиме Ізабель? З останнім катером він вислав замовлення на фарбу для відновлення кімнати; дзеркало на туалетний столик; нові рушники та скатертини; ноти на старезне фортепіано — Том жодного разу не доторкнувся до нього, але знав, що Ізабель любить грати. Він завагався, однак додав до списку нові простирадла, дві нові подушки й пухову ковдру.
Коли нарешті прибув човен, щоб забрати Тома на весілля, на причал ступив Невіл Віттніш, готовий замінити його на час відсутності.
— Усе гаразд?
— Сподіваюсь, що так, — мовив Том.
Після короткого огляду Віттніш похвалив його:
— Ти вмієш поводитися з маяком, що є, то є.
— Спасибі! — сказав Том, щиро зворушений похвалою.
— Готовий, хлопче? — запитав Ральф, коли вони вже збиралися відчалити.
— Бог його знає, — відповів Том.
— Точніше і не скажеш. — Ральф звернув погляд на обрій. — Уперед, красунчику! Треба доправити капітана Шерборна, орденоносця Військового хреста до його мамзелі.
Ральф розмовляв із катером так само, як Віттніш звертався до маяка, — наче то були живі істоти, близькі їхнім серцям. «І що тільки не вподобає людина», — подумав Том. Він не відводив очей від вежі. Життя повністю зміниться, коли Том знову її побачить. Раптом чоловік відчув напад гострого болю: чи буде Ізабель любити Янус так само, як він? Чи зрозуміє вона його світ?
Розділ 7
— Бачиш? Через те, що він на такій висоті над рівнем моря, світло проходить понад лінією землі — за лінію горизонту. Не сам промінь, а відблиск, його світло.
Том стояв позаду Ізабель на галереї маяка, обійнявши її й схиливши підборіддя на плече дружини. Січневе сонце розси´пало відблиски золота на темному волоссі дівчини. Йшов 1922 рік і їх другий день удвох на Янусі. Повернувшись із кількаденного медового місяця в місті Перт, вони відразу ж вирушили на острів.
— Це ніби заглядати в майбутнє, — мовила Ізабель. — Можна завчасно врятувати корабель, ще до того, як він зрозуміє, що потребує допомоги.
— Що вищий маяк і що більший порядок лінз, то далі світить його промінь. Янус світить набагато далі за інші.
— Я ще ніколи в житті не була так високо! Наче летиш! — сказала вона і вирвалася з обіймів, щоб обійти вежу ще раз. — Скажи знов, як ти називаєш цей спалах — те слово…
— Характер. Кожен береговий маяк має свій характер. Цей спалахує чотири рази під час кожного двадцятисекундного оберту. Тому на всіх кораблях знають: щоп’ятисекундний спалах — це Янус, а не Лювін, Брейксі чи ще якийсь.
— Як вони знають?
— На кораблях зберігається список маяків, які вони проходитимуть на своєму шляху. Час — це гроші, якщо ти шкіпер. Їм завжди кортить зрізати кут мису — хочуть бути першими, щоб розвантажитися й підняти на борт новий вантаж. Менше днів на морі, крім іншого, заощаджує зарплатню екіпажу. Маяк тут, щоб тримати їх на відстані, змусити пригадати про обов’язки.
Крізь скло Ізабель побачила масивні чорні штори у світловій камері.
— Для чого вони? — запитала дівчина.
— Захист! Лінзі однаково, яке світло збільшувати. Якщо вона може перетворити маленький вогник на сліпучий спалах, уяви, що здатна зробити із сонячним світлом, коли стоїть нерухомо цілий день. Звичайно, все гаразд, якщо ти за десять миль звідси. Але не дуже добре бути на відстані десяти дюймів. Тому її треба захищати. І захищати себе — удень я б засмажився всередині, якби не спущені штори. Ходи туди, і я покажу тобі, як це працює.
Залізні двері брязнули за ними
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман», після закриття браузера.
