Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

— Думаю ви застрягли в часі і ваші погляди застарілі, зараз багато жінок обходяться без чоловіків і непогано справляються. – знову заперечила рижоволоса дівчина.

— Є бажаючі перевірити чи ці дві адептки справді жіночої статті? – звернувся професор до хлопців. – Надто сильно вони виступають за незалежність жінки.

— Якого… – я була готова сказати професору все, що я про нього думаю, але рука Меле стримала мене.

— Не варто. – коротко сказав хлопець. – Він цього не вартий.

— Ви хотіли щось сказати, адептка? – з викликом запитав професор Торм.

— Ні. – здається Мел був правий, цей предмет справді буде каторгою для мене.

Професор розпочав заняття, навчаючи нас про типові рослини та тварини, що поширені у нашій місцевості. Проте моє серце було наповнене злістю, не дозволяючи мені належним чином зосередитися на предметі. Я не могла змиритися з тим, як професор Торм, такий виразний сексист, мав можливість викладати у нашій престижній академії.

— Ну й придурок! – сказала рижоволоса адептка, коли ми вийшли з аудиторії.

— І не кажи, – погодилась я. – чому він досі тут працює?

— Думаю ректору нема діла до того, як проходять заняття. – підтримав розмову Мел. – Торм працює в академії вже багато років, і, як бачите, його досі не вигнали.

— Я – Аріанна, Аріанна Ренніс. А це – Мелвін Отт. – представилась я незнайомці.

— Приємно познайомитись. Мене Еллуїза звати. Еллуїза Свон. Ви йдете в столову? В нас не так багато часу до наступного заняття, а ще переодягнутись треба.

— Йдемо. – відповів Мелвін.

Ми швидко відправились на обід після завершення першої половини дня в академії. Смакуючи швидкі страви в їдальні, в якій панувала жвава атмосфера, ми обговорювали очікуване заняття з бойових мистецтв. Знаючи, що цей предмет веде сам декан бойового факультету, ми не могли не пригадати його строгість та вимогливість. Мій страх перед цим предметом не зникав, але моя цікавість виявити, що відбудеться на цьому занятті, також була великою. Вважаючи, що бойові мистецтва - це не тільки спосіб захистити себе, а й шлях до саморозвитку, я вирішила дати йому шанс, навіть не зважаючи на мої попередні обставини з професором Рейком.

Усі адепти зібрались на великому полігоні, що розтягнувся на безкінечну простору зеленого покриву. Поруч з ними стояли безліч манекенів,  майже стільки ж, скільки було й адептів. Поле сповнене різних видів бойового обладнання, що зробило атмосферу захоплюючою та напруженою. Адепти навколо зібралися в невеликі групи, обговорюючи стратегію та тактику. Деякі серйозно обговорювали план нападу, водночас інші вивчали можливості оборони. Було відчутно, що кожен був готовий до будь-яких випробувань, які приготував для них декан. Очі всіх адептів нестримно спостерігали за головним входом на полігон, де вже мав з'явитися професор Рейк.

Незважаючи на очікування всіх присутніх, декан з'явився на полігоні несподівано. Його впевнений крок привертав увагу, коли він наближався до вже вистроєної шеренги адептів. Він миттєво здобув увагу усіх і виразно привітався. Професор був одягнений у просту, але стильну сіру спортивну футболку, яка прекрасно підкреслювала його мускули, та чорні штани, що створювали відчуття рішучості.

— Бачу, ви всі очікуєте від мене перевірки ваших сил. – він швидко зрозумів причину напруження адептів. – Можете видихнути, її не буде. Я впевнений, що всі, хто вирішив поступити на цей факультет, підтягнули свою спортивну форму. Або майже всі. – невже, це він так натякнув на мене? – Зараз я б хотів дещо про вас дізнатись. Я буду читати речення, якщо це відноситься до вас, ви робите крок уперед. Всім зрозуміло?

Ми всі дружно переглянулись, та побачили таке ж нерозуміння ситуації на обличчях інших адептів. Всі мовчки кивнули, показуючи професору, що ми готові.

— Я вступав/вступала в бій з противником. – всі адепти зробили крок у перед. – Я вступав/вступала в бій з набагато сильнішим противником. – крок уперед зробили не всі, але більшість, я в тому числі. – Я переміг у бою з сильнішим противником. – ступили вперед набагато менше людей, я не хотіла згадувати цю історію, не зважаючи на те, що перемогла в цій бійці. – Я вільно володію одним або більше видом зброї. – вперед вийшло 6 людей, з них я знала тільки Мела. – Я був на межі смерті, але обернув ситуацію на свою користь. – я зробила ще один крок уперед, навіть не пригадаю скільки разів я була на межі смерті, відколи прокинувся мій дар. – Непогана картина.

Професор Рейк був небагатослівним, він робив якісь помітки на своїх листках, поки ми переглядались між собою та старались побачити хто на якому етапі цієї «піраміди». В першому ряду стояло лише пʼять адептів, серед яких і Мелвін. В другому ж була я, Еллуїза та ще десять студентів. Всі адепти, що стояли далі другого ряду, здавались, були розчаровані своїм результатом.

— Цей тест не впливає на ваше навчання в академії, – сказав професор, завершивши з паперами. – ця інформація лише для мене. А зараз пропоную почати заняття..

Протягом усього першого заняття наш декан присвятив фізичній підготовці. Ми бігали, підтягувалися, відтискались і присідали, вдаючись у різноманітні вправи, що стимулювали наші м'язи та збільшували витривалість. Навіть кращі спортсмени серед нас відчували після цього тренування втому, не кажучи вже про тих, хто був менш підготовлений. Але нам не було часу відпочивати, адже друга пара вже чекала нас з новими викликами. Професор надав кожному з нас можливість вибрати будь-який вид зброї зі стелажу та потренуватись в парах. Мені довелося співпрацювати з Еллуїзою, оскільки і вона, і я були новачками в мистецтві бойових знарядь. Ми вирішили обрати палиці та віддатися тренуванню на них. Хоча заняття були важкими, вони залишили у мені позитивні враження. Проте біль у м'язах, який я відчувала після тренування, нагадував мені про цей день ще довгий час після його закінчення.