Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

Татіра зітхнула, адже вона входила в те невеличке коло, хто дуже добре знав про магію Сільсії.

— І все ж добре, що все добре минуло. Та краще тобі не демонструвати свої здібності в столиці. Це навіть не через небезпеку, скоріше проблеми, які тобі дістануться.

— Я й сама знаю, що чаклунів які володіють тінями не надто люблять.

— Справа не в тому, чим ти володієш, а те, що тобі дістався мізерний шматок від того, чим справді ти могла б володіти.

«Фальшивки» — саме так, старе покоління називало чаклунів, які народжувалися із даром володіння тіней, не входячи в панівну династію. Народ королівства Оус-Доал сприймав магію лише королівської сім’ї Астрід, вважаючи, що їх благословив сам Тораллак. І хоча король Івеліос скасовував наказ про переслідування, чаклуни які володіли магією тіней все одно виділялися, отримуючи прискіпливість й несправедливе відношення.

— Ми вже це проходили, тому немає сенсу думати, що могло би бути, якби я мала достатній рівень магії, чи взагалі якби в мене була інша магія, — посмішка на обличчі Аберхат  була сумною, і вона не бачила сенсу приховувати свої емоції від подруги. — Запаси води ми поновили, рушаймо?

— Сія, тихо! — Татіра приклала вказівний палець до губ, переполохано кидаючи погляди в різні сторони.