Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

Неділя пройшла для мене, як в тумані. А все тому, що я просто проспала весь день. Не хотілося абсолютно нічого, тому я вимкнула телефон, перед цим написавши подругам повідомлення, щоб не турбували, і все! 

А ще я була впевнена, що Дем'ян більше не горітиме бажанням зустрічатися зі мною. Ну, звісно, вчора я назвала його своїм нареченим. Оце так номер! Бідний хлопець напевне обіцяв собі обходити мене десятою дорогою. 

Зате в понеділок довелося розповісти усе, що зі мною сталося подругам. Хотілося почути їх думку з цього приводу і зрозуміти, що я роблю не так.

- А ти молодець, Юле! - попиваючи каву в університетській їдальні, заявила Ліка. - Видно, що мої уроки не минули даром! Та твій Борюсік тепер землю гризти буде, щоб дізнатися, що це за наречений такий.  До речі, мені також не терпиться його побачити!

- Сумніваюся, що це можливо, - бурчу, помішуючи свій чай. - Дем'ян тепер боятиметься до мене наблизитися. Перше побачення, а я вже записала його в ряди свого нареченого. Здуріти можна! 

- Але ж ти сама сказала, що відреагував він доволі нормально, - додала Оля. 

- Ага! - киваю і одразу пригадую той момент, коли автомобіль Дем'яна зупинився біля мого під'їзду. Хлопець не став просити про друге побачення. Просто побажав спокійної ночі і поїхав геть, як тільки я покинула салон. 

Принаймні тепер я знаю, як краще відшивати залицяльників. Потрібно одразу називати їх нареченими. 

- А ти увімкни телефон і подивимось, чи телефонував він! - додає Настя. - Довго збираєшся відсиджуватись без зв'язку?

Насправді я просто боялася, що Дем'ян дзвонить і вимагатиме пояснень. І що я йому скажу?

Вибач, красунчику! Я просто таким чином хотіла помститися колишньому? 

Ну точно ідіотка! 

Не розумію чому, та подругам Дем'ян сподобався, принаймні те, що я про нього розповіла. І ще, телефон я так і не увімкнула. Вирішила потягнути час до повернення додому.

Після лекцій вирішила з'їздити у магазин за продуктами. Хотілося провітрити голову і ні про що не думати. Покупки - саме те, що треба! Проходивши з візком мало не годину, все-таки купила все необхідне. Свою машину зі стоянки ресторану забрала ще зранку. Довелося їхати туди на таксі. Тому зараз закинула пакети у багажник і поїхала в бік дому. 

Тільки от раділа я рано, тому що біля під'їзду помітила знайомий Роллс Ройс. Поки паркувала автомобіль, відчула легке хвилювання. Ніяк не могла зрозуміти, чому Дем'ян заявився сюди. Я то думала, що він і дивитися у мій бік більше не буде... Хоча... я ж ще не знаю, з чим він завітав. Можливо, щоб щось для себе прояснити.

Покинувши салон, я вирішила не показувати хлопцеві свого хвилювання. Стримано відправилася до багажника, відчинила його і дістала пакети. 

- Допомога потрібна? - Дем'ян з'явився поряд так несподівано, що пакет з яблуками випав у мене з рук і фрукти розсипалися по асфальту. - Ой! Пробач!

Ми одночасно присіли, щоб зібрати яблука і це виглядало так... дивно. Я бачила лише білосніжні кросівки хлопця, довгі пальці, якими він збирав бідні яблука і боялася підняти погляд на його обличчя. 

- Спасибі! - прошепотіла, коли усі яблука повернулися назад у пакет.

- Я ще нічого не зробив, - весело заявив Дем'ян і, легенько мене відштовхнувши, сам дістав з багажника два доволі важкі пакети.

- Гей! Ти що робиш? - більше розгубилася, аніж обурилася. 

- Допомагаю своїй нареченій, - і підморгнув так красиво, що у мене мову відняло. - Зачиняй багажник і відчини двері у під'їзд. 

Довелося виконувати, що поробиш! Дем'ян зайшов у під'їзд першим і лише біля ліфта до мене дійшло, що він напрошується у гості. 

- Спасибі за допомогу, далі я сама, - спробувала забрати у нього пакети, але куди там. Дем'ян став так, щоб я не мала змоги до них дотягнутися. 

- Так сильно не хочеш запрошувати мене в гості? - усміхнувся і зайшов у відчинені двері ліфту.

- У мене не прибрано! - випалила роздратовано, зайшовши слідом.

- Нічого! Якось переживу, - Дем'ян зробив крок назустріч і гаряче дихання торкнулося моєї щоки. - Або ж допоможу тобі прибирати.

О, Боже! Та що з цим хлопцем не так?! А то сподівалася, що після вчорашнього він до мене і на гарматний постріл не наблизиться, але ця його поведінка просто збиває мене з пантелику. 

Більше сперечатись я не стала. Лише відступила в дальній куток, щоб бути подалі від нього, і рахувала поверхи до повної зупинки ліфту. Вийшла першою і одразу взялася відчиняти двері. Дем'ян мовчки стояв позаду, продовжуючи тримати у руках мої пакети. 

- Проходь! - буркнула, переступаючи поріг квартири. Насправді у мене було чисто і прибрано, та компанія цього хлопця все одно мене напружувала. 

- Мило у тебе! Куди продукти? - запитав Дем'ян, роззираючись навколо. Він зняв з себе кроси і відправився на оглядини кухні. Мені ж нічого не залишалося, як тупотіти за ним.

Вивантаживши пакети на стіл, він розмістився на шкіряному дивані, закинувши ногу на ногу. Сьогодні він одягнув світлі джинси та блакитний світшот, і навіть у такому вигляді здавався мені неймовірно гарним. Ну точно модель! Все йому пасує!