Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Третій принц уже збирався видати наказ про долю дочки генерала, як у намет вбіг слуга з гарною звісткою.

- Ваша високість! - вклонившись, оголосив він радісно. - Пані Белтрам Ліннея прийняла ваше запрошення і вже збирає речі, щоб вирушити з вами до палацу.

Крегаст дещо здивувався, але відразу зневажлива усмішка з'явилася на його губах. Значить, чари подіяли! Вона, мабуть, надто горда, щоб демонструвати це. Лише прикривається зовнішньою холодністю, насправді така сама, як і інші. Його Високість був задоволений. Белтрам Ліннея буде поруч із ним, отже, з'явиться безліч способів переманити на свій бік армію її батька. Якщо у ваших руках знаходиться життя дочки сім'ї Белтрам, ви побічно керуєте армією «Летючого фенікса».

Того ж вечора Ліннея відвідала батька. Вперше розлучаючись на тривалий час, вони проговорили довго, до пізньої ночі. І це була та розмова, на яку їм завжди не вистачало часу. Того вечора вони відчули єднання не лише через кров, а й спорідненість душ.

Насамперед вона внесла ясність у свої відносини з Його Високістю, давши батькові зрозуміти, що не має до нього жодного інтересу. Навпаки, третій принц із його амбіціями викликає у ній лише ворожість. Батькові краще це знати заздалегідь, щоб не вступити з ним у жодні союзи заради доньки і не зробити фатальну помилку.

Белтрам Лемус і сам здогадувався про наміри Крегаста, але заради щастя своєї малечі готовий був піти на все. Коли вона оголосила про своє рішення їхати до столиці, у його серці оселилася тривога. Тепер же всі сумніви розвіялися, і він відчув полегшення. Старий вояка нехтував будь-якими хвилюваннями і чварами через трон. Він усе життя залишався осторонь придворних інтриг, тому й дожив до таких років і зумів зберегти не лише свою родину, а й армію «Фенікса», що колись передав йому дід.

- Навіщо ж ти тоді їдеш? – здивувався генерал.

- До палацу, за розповідями, стікаються всі найвидатніші молоді люди нашого часу. Де мені знайти собі хорошого чоловіка як не там? - відповіла, вона грайливо усміхаючись.

Нехай батько вірить, що вона вирушає розважатися і шукати собі чоловіка, а не вести таємну війну з сильними цього світу.

Розлучаючись, вони міцно обнялися і довго стояли, не розмикаючи обіймів, вбираючи рідний запах та тепло дорогого тіла.

«Все буде добре, тату! - подумки обіцяла Ліннея, поклавши голову йому на груди. – Я захищу тебе та нашу сім'ю!»

«Маля зовсім виросла!» - зі змішаними почуттями досади і гордості думав прославлений генерал.

Так нелегко відпускати від себе улюблену дівчинку в невідомість, у небезпеки, що чатують на її життя, зовсім юне і наївне.

На світанку наступного дня все було готове до тривалої подорожі. Ліннея тепло попрощалася з батьком, махнула офіцерам та солдатам, які зібралися її проводити. За довгі роки вони стали рідними, майже все військо вийшло проводити дочку генерала.

Його Високість вже був на коні, для неї він приготував місце в кареті, як і має мандрувати леді.

На його подив, Ліннея з'явилася в чоловічому дорожньому костюмі і, не звернувши ніякої уваги на відчинені дверцята карети, що чекала її, легко за стрибнула на коня.

Принц був дуже незадоволений такою поведінкою дівчини. Виконавши свою місію і «зачарувавши» дочку сім'ї Белтрам, він сподівався якнайменше її бачити, і карета була найкращим способом позбутися надокучливої, як він вважав, дівчини.

Тільки у «дівчинки» щодо цього була своя думка. Вона посадила в карету свою служницю, обклавши ту купою подушок, вручивши корзину з їжею. Якби могла, вона б і Уллу посадила на коня. Але та, незважаючи на те, що провела в походах більшу частину життя, ні в яку не погоджувалася їхати верхи. Бідолаха трохи побоювалася коней, хоч і непогано трималася в сідлі завдяки завзятим тренуванням та зусиллям господині.

Ліннея пожаліла подругу.

Минулого разу вона так хотіла виглядати перед принцом вихованою леді, що промучилась всю дорогу в задушливій кареті. Вивалюючись із незручного засобу пересування на заїжджих дворах, ледве волочила ноги. Все тіло боліло так, ніби її били ціпками. Але варто було Його Високості усміхнутися, як усі негаразди зникали самі собою. І вона наступного ранку знову забиралася в цей тортурний засіб. Тоді їй здавалося, що принц живить до неї теплі почуття, і єдиного погляду було достатньо, щоб вона розцвітала і ширяла у своїх мріях, терплячи незручності з особливою стійкістю.

Тепер їй було смішно від власної дурі та наївності. Тепер вона не діятиме на догоду нікому, чи то принц, чи навіть сам імператор. Переродившись, вона вирішила любити себе і це життя, а отже, радіти кожній миті. Навіть якщо їй доведеться подолати безліч випробувань, щоб досягти своєї мети, вона буде щаслива жити це життя!