Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Філіп пообіцяв Тересі, що чай, який провокує мішанину в голові, буде готовий до відбою. А якщо Філіп щось обіцяв, то неодмінно виконував. За чверть десята на приліжковій тумбі Тереси вже стояв невеличкий чайничок, від якого сильно пахло луговими травами і сіном, яке забродило. Напевно, хтось назвав би запах неприємним, але Тереса щось у ньому знаходила привабливе. Так пахне авантюра, яка дозволить перехитрити Джозефа.

— Щоб ефект був стовідсотковим, треба випити півчашки чаю на ніч, потім півчашки вранці та півчашки перед співбесідою, — пояснив Філіп. — Тоді концентрація шмидрявки в організмі буде максимальною.

Постало питання: а як Тереса весь цей час виконуватиме повсякденні справи з такою мішаниною в голові? Але даремно вона хвилювалася — у Філіпа все було передбачено. Він простягнув їй невеликий полотняний мішечок.

— Тут сушені шишки заячого хмелю, — змовницьки промовив він. — Треба розжувати одну-дві перед початком ментальної перевірки. Лише після цього шминдрявка почне діяти.

Шишки хмелю — каталізатор для шминдрявки? Це змінювало справу. Який Філіп передбачливий.

— І ще одне, — перш ніж піти, порадив він: — щоб думки як слід плуталися і перескакували з одного на інше, треба їх зарядити. Почитай щось перед сном.

О, це із задоволенням. Читати Тереса любила. Тільки що почитати, щоб думки як слід переплуталися? Бажано не одну книгу, а кілька, і бажано, щоб книжки були яскравими, емоційними та різносортними. На думку спала ідея пройтися по кімнатах одногрупників і позичити у них щось цікаве.

Почати вирішила з Муачо. Ось у кого точно мало знайтися щось екстраординарне. Муачо сам екстраординарний та екзотичний. У жодній іншій групі не було такого студента. І справа не лише і не стільки у його шоколадному кольорі шкіри. Справа в тому, що Муачо перемістили сюди з неспорідненого немагічного світу. І хоча в академії іноді з'являються студенти з інших світів, але не таких, звідки родом Муачо. Його батьківщина славиться дивними традиціями, незрозумілими та дикими. Одногрупники спочатку ставилися до нього дуже насторожено. Але дарма. Класний хлопець виявився. Хоча курйози взаємо-непорозуміння через різницю менталітетів двох світів трапляються й досі.

Муачо ділив кімнату з юним генієм Лемом. Вони дуже потоваришували. Недаремно кажуть, що до дітей легше знайти підхід, ніж до дорослих. Хоча про що це Тереса? Лем лише зовні схожий на дитину, в іншому він — цілком самодостатня людина.

Коли вона зайшла до них у кімнату, не здивувалася, побачивши Лема з книжкою в руках. Напевно, студіює черговий підручник з фінансів. Він на таких речах розуміється, не дарма ж консультує свого батька з фінансових питань.

Хм, фінанси — це цифри, формули, таблиці, Тересі не завадило б поринути у щось подібне — чудово створить мішанину в голові навіть без шмидрявки.

— Я шукаю, що почитати на ніч, не позичите мені кілька книг? Мені для посилення ефекту від чаю, що плутає думки, — звернулася вона до Лема та Муачо. — Що ви зараз читаєте?

— Муачо не читати, Муачо писати, — приголомшив шоколадний одногрупник.

— Ти пишеш книгу? — очі Тереси округлилися від подиву.

— Так, — білозубо посміхнувся він. — Я писати наші традиції. Я хотіти розповісти про наш світ.

Він зібрав зі столу папери і вручив Тересі. Чудово! Це ще краще за фінанси.

— Дуже дякую, — засяяла вона.

Лем відставати від друга не хотів — теж простягнув свій фінансовий талмуд, тільки чомусь трохи зніяковів.

Тереса зрозуміла, що викликало його ніяковість, лише коли повернулася до своєї кімнати і почала гортати книгу. Сіра непоказна накладна обкладинка вводила в оману з приводу внутрішнього змісту. Це були не фінанси, це була дитяча казка про пригоди пустотливого цуценяти.

Тересу зворушило, що вечорами Лем читає казки. Наївні, кумедні, добрі. Хоче здаватися дорослим, але в душі ще дитина. Та це і добре. Ще встигне подорослішати.

— Я чула, тобі потрібні книги, — влетіла в кімнату Моніка. — Я зараз читаю такий цікавий роман. Чуттєвий, — вона глибоко зітхнула і закотила очі, показуючи які шалені емоції викликає в ній ця історія. — Називається "Агнежка (не) для Анджея, або Нерівний шлюб".

Моніка плюхнулася поруч із Тересою на ліжко і почала розповідати:

— Він красень, багатий та впливовий маг зі знатної родини. А вона проста дівчина з роду, що розорився. Вони випадково зустрілися на ярмарку. Він побачив її, і в ньому спалахнули пекучі почуття… а вона…

Закінчити цю гарячу історію Моніці не вдалося. На порозі кімнати з'явився Марчел теж із книжкою. Стопка фоліантів, які Тереса збиралася почитати на ніч, ставала дедалі більшою. Саме час було починати.

Щойно друзі пішли, Тереса випила чаю — півчашки, як наказав Філіп. Смак виявився таким самим, як і запах — сумнівним. Але подібні дрібниці не могли зламати її рішучість.

Щойно розправилась із чаєм, Тереса взялася за книги. Першими вирішила переглянути записи Муачо. А в нього, виявляється, є дар оповідача. Від одного з обрядів, який він описав, волосся вставало дибки. Захотілося перейти на щось веселе. Саме в тему стала дитяча історія про кумедне велелюбне цуценя. Ну а від життєрадісного цуценяти Тереса перейшла до велелюбного красеня Анджея та його коханої Агнежки. Залишила їх одразу після першого пристрасного поцілунку, і знову — до диких ритуалів з-під пера Муачо. Ну а там і невгамовне цуценя тут як тут. І так кілька разів…

Ох, яка ж пекельна гримуча каша заварилася в голові. Тереса засинала з абсолютною впевненістю, що на Джозефа завтра чекає важке випробування.