Читати книгу - "Нестерпний Бос, Ірен Васильєва"

Розділ 6

Усю дорогу дівчина намагалася приховати нервозність, що постійно виникала в присутності чоловіка.

Його близькість змушувала її тіло бути у напрузі. Вона стежила, як він вправно керує машиною. Як його сильні руки стискають кермо. І їй в туж мить стало цікаво, як би ті самі руки виглядали на її блідій шкірі? Ласкали її, змушуючи почуватися коханою та бажаною…

Елізабет гулко проковтнула і перевела погляд у бічне вікно. Бажаючи приховати рум'янець, що спалахнув на її щоках від представленої картинки.

І тут вона озирнулася на всі боки. Вулиця, якою вони зараз їхали була їй зовсім не знайома.

- Куди ми їдемо?

- Я везу тебе додому.

Вона моргнула.

- Дякую звичайно. Але мій будинок знаходиться зовсім з іншого боку.

Вона дивилася на боса незрозумілим поглядом.

– Я везу тебе до себе додому.

Від подиву Елізабет відкрила рота.

- Але… навіщо?

- І не сперечайся. - Перебив він її - На скільки мені відомо ти живеш сама. А так як у тебе струс, - він зробив паузу окинувши дівчину серйозним поглядом - За тобою потрібно комусь доглянути. Так що не сперечайся.

Трохи подумавши, дівчина все ж таки кивнула. Визнаючи його правоту.

- Спасибі за допомогу.

Томас почув нотки невпевненості і збентеження в її голосі.

- Завжди будь ласка.

Він намагався її заспокоїти. Але картина всього, що зовсім нещодавно сталося, постійно спливала перед очима, щоразу змушуючи серце завмирати від жаху.

Його пальці сильніше вчепилися в кермо.

Краєм ока помітив як Елізабет  поморщілась від болю, коли машина проїжджала не зовсім рівну дорогу.

Їй було боляче.

- Як ти себе почуваєш? – Стурбованість так і дзвеніла в голосі.

- Зі мною все в порядку.

Вона ніколи не зізнається, як сильно злякалася. І який біль відчувае від отриманих травм. Боялася здатися йому слабкою. Завжди така сильна та зібрана. А зараз? Зараз розбита і страшенно налякана.

Дії знеболюючого проходило. Хотілося якнайшвидше прийняти гарячу ванну. Нарешті змити з себе весь жах сьогодення. Прийняти знеболювальне та лягти спати.

Що б завтра, забувши весь цей кошмар, з новими силами розпочати свою роботу.

Я сильна. Я з усім впораюся. Все налагодиться. Просто має налагодитися. Якийсь ненормальний не може зіпсувати моє, так добре налагоджене життя.

У її житті було багато труднощів. І вона з ними впоралася. Ось і з цим упорається. Все переживе. Згодом усе заспокоїться та забудеться. Поступово перейшовши в накатаний ритм.

Потрібно просто трохи зачекати.

Елізабет так замислилася, що не помітила, що вони припаркувалися в підземному гаражі, і Том відчинив для неї двері і подає руку, щоб допомогти їй вийти.

Вона зніяковіла.

- Вибач. Я трохи замислилась.

Він по-доброму посміхнувся.

- Ходімо.

Том обережно поміг дівчині вийти з машини, намагаючись не зачепити її забиті місця. І повів у бік ліфтів.

Серце Елізабет барабанило у прискореному ритмі. Томас привіз її додому. Пускає у свій особистий простір.

Це багато для неї означало. І вона щиро сподівалася, що не лише для неї, а й для нього.

Квартира виявилася просто величезною. Декорована у вигляді сталі та скла. Величезні вікна на всю стіну, відкривали приголомшливий краєвид на парк.

Елізабет не сміливо пройшла до вікна.

- Подобається?

Вона мимоволі здригнулася, відчувши, в якій близькості до неї стоїть Томас.

- Вигляд просто чудовий.

Той хмикнув.

- Пройдемо, покажу тобі гостьову кімнату.

Елізабет увійшла до шикарної кімнати. Вона була оформлена у світлих тонах. Центральне місце займало справді величезне ліжко. Уздовж стіни стояла шафа та кілька комодів. А з вікна відкривався не менш чудовий вигляд ніж у вітальні.

Томас відчинив двері до сусідньої кімнати. Елізабет її навіть не помітила. Там виявилася не менш чудова ванна кімната. Елізабет здивовано зітхнула.

Томас помітивши її подив задоволено посміхнувся.

- Радий, що тобі подобається.

Повисла наружена тиша.

Чоловік відкашлявся. Картинка, що промайнула у нього в голові, оголена Елізабет у його ванній, застрягла грудкою в горлі. Він тяжко зітхнув, проганяючи ману, що заполонила його думки. Швидко взяв себе в руки.

- Я схожу в аптеку, розташовану на першому поверсі будівлі, а ти розташовуйся, - він озирнувся на всі боки, щось видивляючись - Я зараз, - і швидко вийшов з кімнати.