Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"

Міла повернулася… Навіщо?!

Він відривається від мене, відчуваю, що робить це неохоче, дивиться мені в очі затуманеним поглядом. Потім повертається до своєї дівчини, так і не прибравши долоні з моїх плечей. Але раптом я розумію, що дотик став м’яким, ніжним, а не злим.

— Забирайся геть, — гаркає в сторону Міли. Жінка ошелешено кліпає, а потім виходить, голосно грюкнувши дверима.

А я…

Поки Руслан дивиться на вихід, вислизаю з його рук і біжу нагору.

— Кіті, ні! — гукає з болем у голосі й біжить за слідом.

Я зачиняю двері своєї кімнати і притискаюся до них спиною. Сповзаю вниз. Я не розумію, що зі мною відбувається. Мені чомусь раптом стало так страшно…