Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Наступні дні були для Лоли святом. Вона не замислювалася про майбутнє, тільки прокручувала та прокручувала в пам'яті події того вечора. Мов поставила їх на повтор. Як все було ідеально.

Улюблений чоловік, перший їхній спільний вечір, приголомшливий секс. Ні, не секс, це точно було кохання. Вони кохали!

І скільки б Гордій не казав, що йому все набридло, Лола знала, відчувала своєю жіночою інтуїцією, що йому теж було дуже добре з нею. Особливо добре.

Так, як буває добре тільки з людиною, яка призначена долею.

Нехай Гордій ще не розумів, що вони дві половинки одного цілого, Лола зможе його в цьому переконати!

Тоді, після їхнього кохання, вони мовчки одягнулися, обидва злегка вражені, і Гордій відвіз Лолу додому.

Дорогою теж не розмовляли.

Тільки коли машина зупинилася біля під'їзду, Гордій нахилився до дівчини та поцілував. Чутно, солодко, ніби дякував за проведений разом вечір.

- Я заїду за тобою в суботу ввечері, годині о восьмій.

- Добре, я чекатиму, - відповіла несміливо.

- Панчохи не забудь, - підморгнув Гордій. - Вони нам знадобляться.

Лолу кинуло в жар від цих слів. Таких простих, але обіцяючих так багато і так спекотно.

І ось до суботи лишився один день. На роботі вони так і не перетнулися, Гордій не дзвонив і не писав, а Лола не хотіла нав'язуватися, розуміючи, що умови в їхній парі ставитиме він.

Вона знову цілий тиждень думала, що ж вдягнути. У підсумку в середу ввечері вирушила магазинами, попросивши Інну скласти їй компанію. Це вже ставало традицією, ходити разом із подругою за вбранням, щоб підкорити Гордія.

У результаті вибір упав на простеньку на вигляд чорну сукню, яка ідеально сиділа на Лолі. Прям у стилі Коко. Але дівчина почувала себе в ній витонченою та тендітною. Ну і, звичайно, було куплено чергову пару панчох. Та й автопарк білизни довелося оновити, додавши приголомшливі гіпюрові набори чорного та ніжно-кремового кольорів.

Увечері в п'ятницю Інна запропонувала пройтися до якогось клубу. Але Лола категорично відмовилася, аргументуючи це тим, що завтра вона повинна виглядати свіжою, а не затасканою по всіх злачних місцях.

- Уууу, яка ти стала занудна, - простягла подруга, закусуючи губи. - Тільки про себе і думаєш!

Лола обійняла дівчину:

- Інночко, люба, ну ти ж знаєш, як мені зараз важлива будь-яка дрібниця у відносинах з Гордієм. Не ображайся! Ось знайдеш свого принца, теж забудеш до мене доріжку.

Інна голосно засміялася.

- Це навряд чи!

- Що навряд? Знайдеш? Чи забудеш?

- Навряд чи є на світі принц, скроєний для мене.

Дівчина гірко посміхнулася. У неї справді якось не складалося з сильною статтю.

- Ось побачиш, такий точно вже десь існує. Почекай трохи.

***
Рівно через добу її телефон затремтів повідомленням: "Виходь".

Лола, яка була готова за годину до цього, випурхнула з квартири. Відразу відшукала поглядом чорну хижу машину, що ніби збирається забрати Лолу до себе в лігво.

- Привіт, - тихо несміливо промовила, залізши в теплий салон.

Гордій мовчав. Дивився на дівчину. Не блимаючи. Наче гіпнотизував.

А потім нахилився і згріб у обійми. І знову, як тоді, перед Новим роком, почав втягувати повітря, уткнувшись їй у волосся.

- Не думав, що так скучив, поки тебе не побачив, - прошепотів тихо.

Серце Лоли солодко стислося. Він нудьгував! Значить, вона йому потрібна!

- Але це нічого не означає, - сказав Гордій, відхиляючись. – Сьогодні ми їдемо грати. Вперше буде не страшно. І не боляче. Просто хочу подивитися на твої межі. Готова?

- Не знаю, - відповіла чесно.

- Не бійся, все буде гаразд, - дуже туманно пообіцяв.

Потім вони їхали кудись вечірнім містом. Лола не намагалася запам'ятати дорогу. Зрозуміла лише, що вони приїхали до одного з котеджних селищ на околиці міста. Машина зупинилася перед брамою великого особняка.

– Ще. Хотів одразу обговорити. На час, поки ми граємо, жодних інших чоловіків. Це стосується не тільки сексу, а й взагалі, побачення, загальне проведення часу. Це зрозуміло? Ти згодна?

- Так, - звичайно вона була згодна. Вона навіть не могла собі уявити, що можна проміняти Гордія на будь-кого. - А ти?

– Що я? - здивовано скинув брову.

- Теж ніяких жінок? - несміливо, але все-таки поставила питання, що мучило до болю.

Гордій посміхнувся:

- Подивимося.

Помовчав, потім додав:

- Від тебе залежатиме.

***

– Це закритий клуб. Нині таке стало популярним. Люди з певними нахилами та уподобаннями збираються та розважаються разом. Обмінюються досвідом.

Лола озирнулася довкола. Вони зайшли до зали, оформленої як клуб. Уздовж стін стояли диванчики, була барна стійка, біля неї – кілька стільців. Грала ненав'язлива музика, скоріше повільна.

- Цей клуб має БДСМ-спрямованість, але я тут найчастіше як гість. Я вже казав, що мене не заводять ігри з болем.

- Але ж я думала, що в БДСМ ніяк без болю?

- Ну, в принципі так. Але мене в цей клуб покликав один знайомий, ти сьогодні його побачиш. Він майстер як больових, а й психологічних впливів. Він може звичайний секс перетворити на муку, а може - на вишукану насолоду, просто кажучи певні фрази. Тут багато хто має такий талант, інакше без цього в домінуванні ніяк.

Гордій підвів її до одного з диванів, єдиного не зайнятого. І Лола ще раз озирнулася на всі боки.

Люди, присутні у залі, були одягнені дуже різноманітно. І специфічно. Долина сукня була, мабуть, найбільш манірною. Багато дівчат і жінок були у тематичних костюмах, що відкривали частини тіла, які зазвичай прийнято приховувати під одягом.

Але те, як поводилися ці панянки, давало зрозуміти, що для них таке вбрання цілком звичне. Багато хто був по парах, і чоловіки, як правило, одягнені у суворі костюми. Як Гордій. На деяких дівчатах, Лола так зрозуміла, що це сабмісиви, був одягнений нашийник, іноді навіть із повідцем, який тримав у руках домінант.