Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

Спогади

-Андрійку- потопаючи в його обіймах, серед місячного марева, звучав мій голос абсолютно ніжно..

-У??- промуркотів напівсонним голосом міцніше обнімаючи і вдихаючи аромат мого волосся..

-Ми вже більше, як рік разом, а ти так і не розказав мені коли саме ти закохався- повертаюся на бочок, лицем до лиця, і в період нічних відблисків фонарів помічаю як він посміхається..

-Мишко, ти іноді мене бентежиш своїми запитаннями.

-Що так по- ідіотськи так?

-Ні..Застаєш мене в росполох- сміється цілуючи в чоло..

-Просто я раптом подумала, що нам абсолютно буде нічого розповісти нашим дітям, от і вирішила розпочати зі збору інформації- доторкаюся подушечками пальців до його оголених грудей, що то підіймаються то опускаються в повітрі..

-Ну якщо дітям- робить паузу- то слухай..Стою я якось в універі, чекаю на свою лекцію..І тут як раптом неначе хтось чобітком запустив у мене, я такий озирнувся навколо, нікого такого хто б вимагав моєї уваги.Буває- подумав собі, і знову почав розглядати розклад, як раптом знову, знову цей бісів чобіток, та що ж за чорт?Подумав, я і озирнувся, в коридорі як і раніше нікого не було окрім однієї хитрунки що стояла не подалік, і вдавала вигляд що її цікавить розклад..Я стояв і дивився, довго- довго, як раптом ця дівчинка подивилася на мене у відповідь, і коли наші очі зіштовхнувся в поглядах, то в цю ж мить сотні маленьких чобітків полетіли в мою адресу, і ледве не збило мене з ніг..І тут я подумав, що це кохання, я неодмінно повинен завоювати цю маленьку..

-Хахах!Андрійку, я ж серйозно- легесенько відштовхнула його в плече, витираючи сльози сміху..

-А я про що..Знаєш, як боляче коли на тебе летить агресивний чобіток?- опирається на лікті що дозволяє йому звисати наді мною.

-А правда в тому, що я й сам не пам'ятаю коли закохався, просто в одну мить зрозумів що хочу тебе обійняти і нікуди вже не відпускати від себе..

-Дурачок..Тобі б казочки писати..- сміюся коли він раптом притягає мене до себе- я тебе люблю- шепочу ледве ворошачи губами..

-І я тебе мишко, завжди любитиму...- звисаючи наді мною цілує так палко що внизу все розливається ниючим і тягнучим теплом..

********

-Як твоє працевлаштування?- в період між парами і побаченнями з Андрієм, я таки знахожу час і для Сніжанки...

Спочатку вона була легко кажучи шокована від того що ми з Андрієм разом..Я б сказала навіть засмучена, і в деякій мірі уникала мене..

Коли ж я запитала її, що відбувається..Вона що не рада, що в мене в житті хтось з'явився?Тоді її напевне попустило, вона просто не звикла до думки що я з кимось зустрічаюся, та ще й з її другом.

Казала, що якщо раптом комусь з нас стукне в голову розійтися, то вона не зможе когось ненавидіти адже однаково нас любить...

-Поки що не знаю, я в пошуку..Хочеться, щось таке щоб до душі, щоб було цікаво..З кожним днем схиляюся до того, що скоріше всього поїду за кордон..

-Це ж так далеко!

-Я знаю Мар'янко..Але я відчуваю що мені це необхідне, як повітря..

-Останнім часом ти дуже засмучена.Щось сталося?Ти мені абсолютно нічого не розповідаєш, і це мене тривожить..

-Та що ж зі мною може статися це ж я..Розкажи краще про вас з Андрієм?- останнім часом всі наші розмови закінчуються темою нас з Андрієм, Сніжана настільки захопилася нашим особистим життям що втратила інтерес до свого..

-Він запропонував пожити разом..А я боюся, не знаю як на це відреагує мама, та й його батьки, чомусь я відчуваю що вони не в захваті від мене..

-Знаєш, що?Не думай про всяку фігню..Давай краще ввечері сходимо в клуб, розвіємося..

-Я спробую, не охота без Андрія, але він останнім часом дуже зайнятий..

-Ну ви ж довіряєте один одному, тому ніяких але..Останній аргумент, я буду поруч..

-Як скажеш..Клуб так клуб..

-Ну тоді до вечора!Я побігла, куча справ..

День пролетів дуже швидко, за цей час я встигла сходити на пари, з'їздити додому і поговорити з мамою щодо переїзду- на диво вона не була проти, я думаю вона просто зраділа що нарешті вони з вітчимом лишаться самі, та й з Андрієм вона знайома.Сказала що дуже надійний хлопець..

Я перевезла свої речі до квартири коханого, і відпросившись зібралася і поїхала до клубу.

Це мав би бути невинний похід до клубу з веселою та привабливою подругою, але з самого початку все пішло не так як планувплося.

-Мар'янко..У мене форс- мажор- прилетіла захекана подружка- без тебе тут не обійтись.

-Що трапилося?За тобою неначе сто собак гналося..

-Ну майже!Два бульдоги!Так піде?Загалом слухай..Пам'ятаєш я тобі розповвдала про байкера з яким познайомилася на гонці?

-Ну так і що?

-А пам'ятаєш, я ще розповідала тобі про симпатичного колегу у фірмі батька, ми ще разом в кіно ходили..

-Так до чого ти клониш?

-Справа в тому що вони обоє тут, а я так і не встигла вибрати, хто ж з них мені подобається більше.

-То ти хочеш щоб я тобі когось порадила?- сміюся відпиваючи свій коктейль..

-Не зовсім..Я познайомлю тебе з одним з них, від тебе вимагається просто поспілкуватися з ним, потягнути час поки я розберуся з іншим..Ну будьласочка!!

-А як ти собі це уявляєш..Раптом Андрій дізнається?

-З Андрієм я все порішаю не хвилюйся..Просто займи його чимось на десять хвилин, а потім ми змиємося і ти зможеш з чистою душою йти до Андрія..

-Ну добре добре, тільки на десять хвилин.Де там твій мачо..

-Он там у куточку..

Відчував мій зад що ні до чого гарного це не призведе, але й Сніжанку я не могла підставити, адже вона стільки разів мене виручала, що я вже й збилася з рахунку..