read-books.club » Детективи » Гіркий сміх 📚 - Українською

Читати книгу - "Гіркий сміх"

210
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гіркий сміх" автора Пер Валє. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 14 15 16 ... 65
Перейти на сторінку:
нагору передніми східцями, лічильник додає одиницю. Отже, водій весь час знає, скільки пасажирів сидить нагорі.

— А коли автобус став, лічильник показував нуль?

— Так.

Гаммар трохи помовчав, тоді сказав:

— Ні, це нас не влаштовує.

— Що? — запитав Мартін Бек.

— Таке відтворення обставин.

— А чому? — запитав Кольберг.

— Надто все здається продуманим. Божевільний убивця так докладно не розплановує своїх вчинків.

— Невже? Той божевільний в Америці минулого року застрілив з вежі понад тридцять осіб, — сказав Гунвальд Ларсон. — І геть усе розрахував. Навіть узяв собі їсти.

— Так, — визнав Гаммар. — Але одного він не розрахував.

— Чого саме?

Відповів Мартін Бек:

— Як звідти вибратися.


XII

Через сім годин, о десятій вечора, Мартін Бек і Кольберг усе ще сиділи в будинку поліції на Кунгсгольмсгатан.

Надворі було темно, дощ уже не йшов.

Крім цього, нічого особливого не сталося. Іншими словами, слідство не зрушило з місця.

Поранений у Каролінській лікарні й далі був у тяжкому стані.

Після полудня зголосилися двадцятеро свідків. Як виявилося, дев'ятнадцятеро з них їхали іншими автобусами. Лишився єдиний свідок, вісімнадцятирічна дівчина, яка сіла на площі Нюбру і проїхала дві зупинки, а там пересіла в метро. Вона сказала, що з нею вийшли з автобуса ще кілька пасажирів, що було цілком імовірно. Ще вона впізнала водія. І це було все.

Кольберг знервовано походжав по кімнаті, весь час позираючи на двері, ніби сподівався, що хтось виважить їх і вдереться досередини.

Мартін Бек стояв перед схемою на стіні. Він заклав руки за спину і погойдувався з пальців на п'яти — цю неприємну звичку він набув давно, ще коли патрулював по місту, і ніяк не міг її позбутися.

Їхні піджаки висіли на спинках стільців, а рукави сорочок були позакачувані. Краватка Кольберга лежала на столі, і хоч у кімнаті було не дуже тепло, він пітнів. Мартін Бек закашлявся. Він кашляв довго й тяжко, потім знову втупився в схему.

Кольберг спинився, критично глянув на нього й сказав:

— Ти так кашляєш, що аж страшно слухати.

— А ти з кожним днем усе більше стаєш подібний до Інги.

Тієї миті до кімнати зайшов Гаммар.

— Де Ларсон і Меландер?

— Пішли додому.

— А Ренн?

— У лікарні.

— Ага, справді. Звідти нічого не чути?

Кольберг похитав головою.

— Завтра матимете поповнення.

— Яке?

— Нові сили. З провінції. — Гаммар на хвилину замовк, тоді багатозначно додав: — Вони вважають, що так треба.

Мартін Бек заходився довго й старанно витирати носа.

— Кого? — запитав Кольберг. — Чи, краще сказати, скільки?

— Завтра прибуде якийсь Монсон. З Мальме. Ви його знаєте?

— Я зустрічав його, — сказав Мартін Бек, не виявляючи ніякого захвату.

— Я також, — додав Кольберг.

— А ще вони хочуть спровадити до нас Гуннара Альберга з Мутали.

— То добрий хлопець, — байдуже сказав Кольберг.

— Про інших я. не знаю, — сказав Гаммар. — Хтось, здається, приїде із Сундсвала. Я не знаю, хто саме.

— Ага, — сказав Мартін Бек.

— Якщо, звичайно, ви самі не розгризете цього горішка раніше, — понуро сказав Гаммар.

— Авжеж, — сказав Мартін Бек.

— Факти начебто свідчать про те… — Гаммар не доказав, а пильно глянув на Мартіна Бека: — Що з тобою?

— Застудився.

Гаммар і далі дивився на нього. Кольберг простежив за його поглядом і сказав, щоб звернути розмову на інше:. — Факти начебто свідчать про те, що вчора ввечері хтось застрілив в автобусі дев'ять чоловік. І що злочинець, наслідуючи відомий міжнародний приклад сенсаційних масових убивств, не залишив ніяких слідів, а тому його не спіймали. Він, звичайно, міг накласти на себе руки, але якщо й наклав, то ми про це не знаємо. Ми маємо дві реальні провідні нитки: кулі й гільзи, що можуть привести нас до зброї, якою користувався вбивця, і чоловіка в лікарні, який може опритомніти й сказати, хто стріляв. Оскільки він сидів у самому кінці автобуса, то мав бачити вбивцю.

— Ну так, — сказав Гаммар.

— Це небагато, — мовив Кольберг. — А надто, якщо Шверін помре або виявиться, що він втратив пам'ять. Він дуже тяжко поранений. Ми, наприклад, не знаємо причини злочину. Не маємо жодного порядного свідка.

— Свідок ще може знайтися, — сказав Гаммар. — А причину вбивства також неважко знайти. Масово вбивають людей психопати, а підставою для вбивства часто виявляються їхні хворобливі уявлення.

— Так? — мовив Кольберг. — Меландер знайомиться з науковим боком справи. Мабуть, скоро матиме висновки.

— Наш найбільший шанс… — почав Гаммар і глянув на годинник.

— Це внутрішній пошук, — докінчив за нього Кольберг.

— Саме так. З десяти випадків дев'ять кінчаються викриттям злочинця. Не засиджуйтесь тут довго, це нічого не дасть. Краще, щоб ви завтра були виспані. На добраніч.

Гаммар пішов, і в кімнаті запала тиша. За хвилину Кольберг, зітхаючи, сказав:

— Що, властиво, з тобою діється? Мартін Бек не відповів.

— Згадуєш Стенстрема? — Кольберг кивнув головою і задумливо додав: — Подумати лишень, скільки я того хлопця лаяв за ці роки. А тепер його вбили.

Знов запала тиша. Потім Мартін Бек глянув на Кольберга і сказав:

— Ну?

— Що ну?

— Що робив Стенстрем у тому автобусі?

— Атож. Що він у біса там шукав? Може, дівчину? Ту медсестру?

— І йшов би озброєний на побачення?

— А чому ні?

1 ... 14 15 16 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гіркий сміх», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гіркий сміх"