Читати книгу - "Незвичайні пригоди в лісовій школі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Глянули Кося, Хрюша і Колько на заснованих павутинням сірих мертвих кам’яних істот і аж похололи. Яка ж то небезпека на них чатувала!..
Швидше, швидше з цієї страшної Пустелі!..
Незчулися вони, як і Пустелю, і Ліс Дрімучий пробігли.
Аж от нарешті і палац Ледарила.
Ще здаля пісні вони почули.
Граються їхні однокласники, не сплять.
Зайшли вони до палацу.
У коридорі в повітрі павутиння літає — Вовчик і Рудик дев’яносто сьомий тайм футбольного матчу на першість палацу грають. Рахунок: триста тринадцять — двісті шістдесят дев’ять на користь Вовчика.
Коли вони зайшли, Рудик саме одне очко відквитав — двісті сімдесятого гола забив.
— Урра-а! Шту-ука-а!.. — підскочив він і побіг, лапи догори здійнявши, як усі тепер, гола забивши, роблять.
І тут раптом…
Хрясссь!..
Темно стало.
Хоч в око стрель.
Усі віконниці на вікнах палацу враз автоматично зачинились.
І двері зачинилися. І весь палац суцільна темрява огорнула.
Ой! Ой! Ой!..
— Ха! Ха! Ха!.. — луною прокотилося по палацу. — Думали обдурити мене — Дурандаса!.. Тепер з палацу не вийдете і світу білого не побачите! Все одно моє зверху буде. І «Гори-гори ясно!» тепер вам не допоможе. Бо за казковими правилами не можна повторюватися, не можна двічі в одну й ту ж гру грати. От! А темряви усі бояться. І ви не витримаєте. І підкоритеся мені… Ха! Ха! Ха! — І Ледарило заспівав:
Недарма, недарма,
Недарма я Дурандас!
Я завжди, я завжди
Обдурити можу вас.
Всі чесноти, які є,
Ледарство обдурює!
Хай знає всяк —
Он воно як!..
Стривай, скажеш ти, але ж ми залишили Ледарила, коли він солодко спав. Як же так сталося, що він прокинувся, зумів підготуватися і обдурити грайлика і наших героїв?..
Ні! Це ти стривай, скажу я тобі. Мабуть, забув ти, друже мій дорогий, про хропуна Позіхайла. Він же, пам’ятаєш, провалився крізь землю. Так-от, провалився він, через підземний хід пробрався у Дурандасів палац і розштовхав, збудив Ледарила.
У скрутне становище потрапили наші герої. Що й казати!
— Тільки, хоч як залякуватиме вас Ледарило, не підписуйте жодних казкових угод і не давайте чарівних клятв, — попередив грайлик. — Бо тоді вже нічого не допоможе.
— Ми-то не будемо, — сказав Кося. — А от інші — Зіна Бебешко, Михайлик Ведмеденко, Боря Сук та й дівчатка, що у ляльки гралися? Вони ж десь там, вони ж не знають.
— Треба їх якось попередити, — сказав Колько.
— Обов’язково, — сказала Хрюша.
— Треба, — сказав Вовчик.
— Плавильно, — підхопив Рудик.
— Молодці, — сказав грайлик, — Добре, що ви про інших турбуєтеся. Це ми зараз зробимо. — І загукав: — Граємо у «Гуси»! Граємо у «Гуси»!
— Граємо у «Гуси»! — підхопили Кося, Колько, Хрюша, Вовчик і Рудик.
— Гуси-гуси! — загукав грайлик, а всі інші підхопили.
— Га-га-га! — почулося у темряві з різних кінців палацу.
— Вас пастух оберіга! — загукав грайлик.
Гей, мерщій усі сюди,
Щоб не трапилось біди!
Вовк за горою!
Затупало-загупало у темряві, наближаючись.
— Гуси-гуси! — знову загукав грайлик.
— Га-га-га! — захекано почулося зовсім близько.
— Вас пастух оберіга! — загукав грайлик. -
Зараз буду рахувати,
Чи усі прийшли до хати.
— Зіна!
— Га!
— Михайлик!
— Га!
— Боря!
— Га!
— Вірочка!
— Га!
— Соня!
— Га!
— Раїска!
— Га!
І грайлик заспівав:
— Всі зібралися до хати.
Можемо тепер співати.
Га-га-га! Га-га-га!
Не злякались ворога!
Проти всіх жахів
На світі,
Проти всіх страхів
На світі
Є один чарівний засіб —
Це дзвінкий веселий сміх!
Ха! Ха!
Ха-ха-ха!
Ха-ха-ха!
І ще раз — ха!
І всі підхопили:
Тож не будемо
Боятись, —
Будем весело
Сміятись.
Танцювати
Будемо —
про страх
Забудемо.
Ха! Ха!
Ха-ха-ха!
Ха-ха-ха!
І ще раз — ха!
Співаючи, вони побралися у темряві за лапи і почали підтанцьовувати. Спершу потроху, потроху, а тоді розтанцювалися так, що аж виляски пішли.
І співали спершу не дуже, а тоді як розспівалися — весь палац ходором заходив.
У темряві вони наштовхувалися один на одного, падали, перекидалися… Не знаючи, хто де, хапали один одного за ноги, за хвости, за носи, за вуха…
І так їм стало весело, такий їх розібрав сміх, що вони аж захлиналися.
Ти сам знаєш, друже мій дорогий, що коли гуртом починаєш сміятися, то, бува, так розійдешся, так розійдешся — впину нема.
Гуртом воно завжди веселіше сміятися. Сам уже б, може, й не сміявся, а у гурті регочеш, аж у животі тенькає.
І зовсім їм уже були не страшні ані темрява, ані Паву- тинія, ані сам Ледарило Дурандас…
Співали вони, танцювали вони, реготали вони…
І раптом… Кррррекккк!..
Щось тріснуло, блиснуло, захиталося і…
РОЗДІЛ 8
Усі радіють, а грайлик сумує.
«Ми хочемо в школу!..»
Розплющив Кося очі, дивиться — лежать вони у лісі, під дубом край галявини, неподалік від школи.
— Ой!
— От вам і «ой»!.. Привіт! — почувся знайомий голос.
Дивляться вони — а з-під торішнього листя лісовичок Боровичок визирає, усміхається.
— Ой, здрастуйте! Так це ми додому повернулися?! Як же… як же це сталося? — радісно Кося до нього.
— «Як-як»!.. Дуже просто. Маленькими ви зробилися, тому що плакали (від сліз усі меншають). А щоб знову стати великими, треба вам було сміятися (від сміху більшають усі). Тільки сміх врятувати вас міг, назад з Павутинії повернути, чарів Ледарила позбутися, вірус-ледачирус вигнати.
— Ой, а де ж це грайлик? — стрепенувся Кося, а за ним і всі інші.
— «Де-де»!.. Там. Маленьким лишився. Я ж казав — грайлики маленькі, простим оком їх і не побачиш…
І тут Кося раптом згадав… Згадав, як зітхнув тоді грайлик, коли вони залишали палац Хропулії. І зрозумів зараз Кося, чого-то він зітхнув. Грайлик знав, що вони вже збільшуються і скоро знову стануть великими. А він залишиться маленьким. І йому сумно було розлучатися, бо він подружився з ними. Грався, як з рівними. А тепер знову вони його не бачитимуть ніколи.
Виходить, і казковим хлопчикам, навіть таким, як грайлик Трататоля Сміюнець, буває іноді сумно. Бо і в них живе серце…
— Ну, здорові бувайте, пригоди цієї не забувайте, — сказав лісовичок Боровичок. — Онде вас уже побачили, біжать сюди. — І лісовичок Боровичок торішнім листям накрився, зник.
А від школи вже бігли, помітивши їх, — першою класна керівничка Пантера Ягуарівна, за нею директор Бурмило Михайлович, а за ними усі вчителі — і Бегемот Гіпопотамович, і Жирафа Жирафіївна, і Мамонт Африканович, і Лисавета Патрикїївна, і Макак
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незвичайні пригоди в лісовій школі», після закриття браузера.