read-books.club » Детектив » Матір порядку, Михайло Небрицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Матір порядку, Михайло Небрицький"

88
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Матір порядку" автора Михайло Небрицький. Жанр книги: Детектив. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 14 15 16 ... 31
Перейти на сторінку:

-У Харкові хлопець вбив свою дівчину, а тіло намагався розчинити в сірчаній кислоті, внаслідок чого сам отримав хімічні опіки.

-Так, схоже, поради нашого блогера поширюються країною швидше за коронавірус. Хвалити Бога, не у всіх в крові є талант бути вправними злочинцями, – саркастично промовила слідча.

-Так, але у деяких все ж виходить. Ось, наприклад, в Донецькій області чоловік в медичній масці підірвав платіжний термінал і витягнув звідти касети з грошима.

-Ще одне «спасибі» нашому уряду, що дозволив людям законно ховати обличчя від камер.

-А біля столиці в одному з закладів, що надають швидкі кредити, співробітниць було госпіталізовано з підозрою на отруєння парами ртуті.

-Жах.

-Ось ще. Під Херсоном розбійник позбавив свідомості дівчину за допомогою саморобного електрошокера, після чого пограбував, але незабаром був затриманий. У Львові дівчина отруїла невірного чоловіка кадаверином, і той тепер в тяжкому стані в лікарні.

-Боже, які знайомі методи, – жахнулась Михайлова.

Несподівано до поліцейської підійшла співробітниця телестудії та попередила, що їй час йти до камери.

-Як я виглядаю?

-Як завжди, неперевершено, – Михайло навіть не відволік погляд від екрану смартфона.

-Дивно. А я намагалась сьогодні виглядати трохи неперевершеніше, аніж завжди, – промовила дівчина, розглядаючи нанесену туш.

Перед камерою Михайлова ще раз прочитала підготовлений текст та після кількох репетицій, за сигналом: «Почали!», – стала вимовляти його, не підглядаючи до аркуша. Вона розповіла телеглядачам про користувача мережі Інтернет, який має псевдонім «Назиат», демонструючи його фото, та який останнім часом набирає популярність. Вона розповіла, що його контент вже завдав значної шкоди суспільству через пропаганду насильницького вирішення соціальних проблем. Також вона нагадала, що його дії, незважаючи на вступне попередження в кожному відео, підпадають під частину 2 статті 109 Кримінального кодексу. Люди, які дотримуються його порад і порушують закон, понесуть покарання відповідно до чинного законодавства.

Крім того, слідча попросила всіх, хто знає справжнє ім’я та місцезнаходження цієї особи, негайно повідомити до Шевченківського райвідділу або на лінію 102.

-Хух. Ну, як я?

-Чудово, Кіро Валентинівно.

-Зрозуміло. Отже, навіть під час мого виступу ти все одно весь час сидів у своєму телефоні. Як маленька дитина, чесне слово.

Лісовому після цих слів стало на хвилинку соромно, однак він одразу ж виправдався.

-Я дивився, якої ще біди цей персонаж наробив своїми роликами та статтями.

-І що побачив?

-Я ось про що думаю. Невже навколо нас так багато потенційних злочинців? Невже вони не скоюють злочинів лише тому, що не знають, як це правильно зробити, або просто бояться покарання? Тобто, якщо людині повідомити, що за її вчинки не буде покарання, то вона одразу піде комусь шкодити?

-А ти хіба так не зробив би? – зауважила Кіра.

-Та, ні. Я ж гуманіст. Я б, скоріше, просто не вийшов на роботу. Поїхав би кудись подалі від усіх, знаючи, що мене за це не звільнять, і зарплатня все одно приходитиме.

-І як довго ти гулятимеш на нашу зарплатню? Все одно, рано чи пізно забажаєш більше та підеш когось пограбувати, аби пожити на широку ногу.

-Та ні. Це не так вже й легко, як здається. Можна й по голові отримати або, ще гірше – кулю в лоб. Адже моєму ймовірному вбивці теж нічого б не було за моє вбивство. До того ж, мені достатньо того, що в мене є, і ризикувати заради більшого я не готовий.

-Ну, а інших, як бачиш, навіть перспектива провести кілька років у колонії не лякає.

-Може, їм вже нема що втрачати? – філософськи припустив Лісовий.

Вдома, погодувавши папугу, Кіра влаштувалась в ліжку, поклавши на ноги ноутбук. Їй дуже кортіло знову переглянути ролики «Права на захист». Її вражало, з яким професіоналізмом змонтований кожен випуск: кольорова палітра, музичний супровід, харизма, з якою Назиат викладав матеріал для глядачів. У слідчої всерйоз складалось враження, ніби над проєктом працювала ціла команда експертів, що спеціалізуються на створенні розважальних програм. Але кому це потрібно? Країні-агресору, з метою дестабілізації соціально-політичної ситуації всередині держави? От тільки їхні глядачі можуть самі надивитись цих відео і влаштовувати акти екстремізму на території Федерації. І все ж, цей хлопець однозначно нагадував якогось телеведучого, здатного запалити публіку. І хоч його зовнішність не зовсім телевізійна: голена голова, худорляве обличчя і деформований ніс, все ж проникати до розуму глядача він вмів. Плюс, слідчу цікавили ті навички, які він застосовував для виготовлення своїх виробів, як, наприклад: цієї вибухівки з етиленглікольдинітрату (ЕГДН). Десь же він цьому навчався. А що, як він належить до однієї з екстремістських організацій? Що, як він брав участь в збройних конфліктах, зокрема й на Сході країни? Думки про загадку особистості людини під цим псевдонімом не давали капітану спокою до пізньої ночі.

Зранку, прийшовши до кабінета, Кіра знову заскочила помічника, який заварював чай. Михайло флегматично мочав пакетик в чашці з малюнком соняшника та щось шепотів собі під ніс. Михайлова, привітавшись із колегою, зняла куртку та вмостилась у своє робоче крісло.

Однак несподівано для всіх двері їхнього кабінету відчинились, і на порозі з'явилась схвильована постать Сергія Івановича.

-Друзі, у нас гості з СБУ.

Керівник, прошепотівши це попередження, поспішно зник в коридорі.

-Отже, ви мене все ж здали? – Михайло, як завжди, пожартував, згадавши її нещодавню обіцянку.

-Не смішно, Михайле, – і без того не найкращий настрій слідчої зіпсувався ще більше від цієї новини.

До кабінету увійшов невисокий чоловік в спортивному костюмі, з розкуйовдженою зачіскою і доволі добродушним виразом обличчя. Він зовсім не був схожий на хрестоматійного офіцера спецслужб, радше на поважного чоловіка передпенсійного віку. Хоча за ці секунди Михайлова вже встигла уявити собі типового "шкафа" двометрового зросту, з кам'яним обличчям, в чорному костюмі та сонцезахисних окулярах. Можливо, саме в цьому й полягає основне завдання офіцера СБУ – зробити так, щоб ніхто й не міг подумати, що він з СБУ.

1 ... 14 15 16 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір порядку, Михайло Небрицький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Матір порядку, Михайло Небрицький"