Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

- Тобі ж подобалося? - дружелюбно запитав принц.

Його голос звучав упевнено, спокусливо, звабливо, і Деміан здавався таким переконливим, що хотілося вірити. Ось як він це робить, га?

Я кивнула.

- Добре було? - продовжував допитуватися він.

- Непогано, - погодилася я.

- Довірся мені і побачиш - тобі сподобається ще більше, - тоном досвідченого спокусника сказав Деміан.

І поза ця - на колінах, зі скуйовдженим волоссям, сильними рельєфними руками і таким самим торсом... І очі, що ще нещодавно були шоколадними, а тепер стали чорними та блискучими, як нічне море... І вираз цих очей такий... Хижий.

Що ж, чоловік на колінах - безумовно моя слабкість. Я просто не можу встояти!

Принц підняв моє підборіддя пальцями, теплі губи торкнулися моїх губ, і я довірливо піддалася на його ніжні поцілунки, лагідні руки, гаряче дихання... Голову знову заповнив солодкий туман, Деміан вклав мене на ліжко й опустив мої коліна.

І морок знову розвіявся, коли він почав стягувати з мене трусики.

- Може не треба? - здавлено і з боязкою надією запитала я.

- Треба! - тихо, але наполегливо відповів Деміан, ледь стримуючи сміх.

Я приречено зітхнула. 

Але ж він начебто знає що робить... Адже знає ж?...

І знову я піддалася на впевнений натиск, дозволивши роздягнути себе повністю, на його ніжність і пристрасть, відзиваючись трепетом на поцілунки й пестощі на оголеній чутливій шкірі, цей такий новий жар, від якого все плавилося всередині... Чоловік розвів мої стегна руками, і я пригорнулася до нього, оповила його ногами й обійняла руками за спину, відчуваючи гладеньку теплу шкіру й те, як перекочуються м'язи під моїми долонями.

І тим несподіванішим був гострий біль, коли він увійшов у мене і від якого на очах виступили сльози. Пристрасть спала, як і не було її, я тільки очманілими широко розкритими очима дивилася на Деміана, втративши дар мови, а він завмер, дивлячись на мене, глибоко і важко дихаючи.

Ну ні! Ми так не домовлялися!

А обіцяв, що буде приємно!

Брехав! Усе брехав!

- Тихо, тихо! - прошепотів принц.

Тихо? Та він знущається!

Не знаходячи слів, щоб висловити своє обурення, я заколотила руками по грудях мого коханця, щоб він припинив усе це. А груди в нього тверді як камінь. Як і те, що в нього внизу, там теж усе дуже тверде...

Замість того щоб відпустити, він почав цілувати мене, і я закрутила головою, пихкаючи й вивертаючись, щоб не дозволити йому. Наша мовчазна боротьба тривала не довго. Деміан відсторонився, вправно стиснув мої зап'ястя і підняв їх над головою, притиснувши однією рукою і не даючи вирватися. Від такого нахабства я задихнулася, а серце забилося рвано та схвильовано. Він знову поцілував мене і я спробувала його вкусити, але хіба могла я по-справжньому кусати такі солодкі губи? Його язик проник у мій рот, пестячи, сплітаючись із моїм, я мимоволі притихла, захопилася і не помітила як розслабилася. І коли він знову почав повільно рухатися, простогнала йому прямо в рот. Це виявилося так приємно... Так ново, хвилююче і шалено захопливо...

Мені хотілося бути ближче до нього, ще ближче... І злитися воєдино.

Тепер головне - не зупиняйся, інакше я ризикую збожеволіти... Я шепотіла йому про це, благала, кричала... Навіть дряпала нігтями...

І хвиля задоволення все наближалася, накочувалася, наростала, обволікала... Поки не накрила повністю, позбавивши зв'язку з часом та реальністю.

Бо як інакше пояснити цей стан сонної млості й повної відсутності думок у голові? Ну, от жодної...

Трохи прийшовши до тями після всього цього, я обернулася до Деміана, який втомлено відкинувся на спину, підвелася на лікті, торкнулася пальцями його губ і повільно замислено промовила:

- Чому ми не робили цього раніше?

Він розсміявся, обійняв мене міцно, відкидаючи назад на подушку і зарився обличчям у моє волосся.