read-books.club » Фентезі » Примарний Хлопець, Джонатан Страуд 📚 - Українською

Читати книгу - "Примарний Хлопець, Джонатан Страуд"

13
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Примарний Хлопець" автора Джонатан Страуд. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 144 145 146 ... 156
Перейти на сторінку:
 

— Дурниці. Просто так вийшло. Ми з Фло знайшли твою залу з кістяками, Люсі. Боже милий, це просто дивовижна річ! Я все виміряв, оглянув і записав. Я сидів би там ще й зараз, та насправді провів у тій залі лише якусь годину, бо туди вдерлась ціла банда агентів з «Ротвела» — та й ну перекривати всі виходи. Сказали мені, щоб я забирався геть. Ну, я у відповідь послав   їх    до дідька... ще й додав кілька слів про їхні манери, вбрання, обличчя... І про батьків їхніх — теж! — він захихотів. — Висловлювався я, напевно, дуже красномовно, бо один з тих мамул хотів розвалити мені голову стегном від якогось кістяка. У відповідь я жбурнув у нього чиїмось ребром, а Фло витягла з-під куртки свої грабельки, якими вона орудує в мулі. Отут і почалася потіха... тільки, на жаль, тривала вона недовго, бо нас із Фло все-таки випхали. Проте це вже нічого не значить. Перш ніж піти, я зробив кілька начерків зали, згодом покажу вам. А зараз у душ, негайно в душ! — він поглянув на нас поверх окулярів. —До речі, що це в тебе, Голлі, накручено на голові? Часом не   мій    рушник?  

Згодом ми дізналися, що агенти з «Ротвела», що офіційно працювали нібито під керівництвом ДЕПРІК, привезли з собою команду «чистіїв» з найновішими соляними пістолетами, до яких під'єднані каністри з розчином солі, що закріплені в агентів на спинах: потім цю сіль розбризкують із пістолетних цівок. Ці «чистії» провели в підземеллях Королівської в’язниці три доби — знешкоджували й вигрібали звідти безліч кістяків. Я сподівалася, що до цих решток поставляться з пошаною й поховають їх як слід, проте в ДЕПРІК стиль роботи інший.  

Кістки просто відвезли до «Крематорію Фіттес» у Клеркенвелі й спалили без жодних церемоній.  

Після тієї ночі кілька тижнів тривало якнайстаранніше спостереження за універсальним магазином братів Ейкмер, проте Гостей у ньому більше не бачили.  

Локвудову заяву про те. що з навалою привидів у Челсі покін- чено, перевірили вже наступного вечора. У сутінках команди агентів вирушили, як завжди, до забороненої зони. За їхньою роботою зі спостережного пункту на Слоун-Сквер стежили Пенелопа Фіттес. Стів Ротвел та група провідних фахівців ДЕП- РІК. Сіяла мжичка. Агенти пройшли вздовж Кінґс-Роуд і розташувались по сусідніх вуличках. Час збігав; провідні фахівці пили чай, сидячи під парасольками, й вивчали копії Джор- джевих мап, які роздав їм Локвуд. Привиди не пропали зовсім, однак були помітно млявіші, ніж дотепер. Дехто з Гостей, кого тут бачили раніше, просто зник; інші здавались тінню самих себе, пересувались повільніше, стали набагато слабші » й тепер з ними легко було впоратись за допомогою звичайнісіньких залізних стружок та соляних бомб. Одне слово, вперше за останні місяці ситуація в Челсі суттєво покращилась, і всі агенти сподівались, що це початок корінного перелому.  

На спостережному пункті Локвуд пробув досить довго, щоб прийняти вітання від панни Фіттес, щиро вклонитись панові Ротвелу й підморгнути інспекторові Барнсу. Потім він пішов собі, слухаючи, як у нього за спиною на Барнсову голову знову '  

спадає град не дуже приємних запитань.  

Тим чи іншим чином справи агенції «Локвуд і К°» повертали на краще. Я теж переповнилася б цими радощами, теж тішилася б нескінченними телефонними дзвінками й натовпами репортерів біля дверей, якби мене не переслідував привид. Ні. не   справжній    привид, а той, що ніяк не хотів стертись із моєї пам’яті. Його обличчя досі бовваніло переді мною. Його слова дотепер лунали в моїх вухах. І тоді, коли я перебувала разом з друзями, й тим паче тоді, коли я лежала без сну в своїй кімнаті, я не могла позбутись видива того,   іншого    Локвуда. Не могла врятуватись від   Примарного Хлопця.  

   

   

   

А тепер, коли все це скінчилось, чи повернемось ми до свого звичного життя? Чи залишимось такі самі, як раніше? Чи будемо знову виходити на роботу разом — Локвуд, Джордж і я — на якісь простенькі розслідування? Скажімо, знищувати примарні щупальця на горищі, а потім удома спокійно чаювати?.,  

Звичайно ж, через кілька днів після закінчення навали в Челсі ми в себе на Портленд-Роу влаштували урочистий бенкет. Головну частину приготувань

1 ... 144 145 146 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Примарний Хлопець, Джонатан Страуд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Примарний Хлопець, Джонатан Страуд"