Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Але перш ніж думати про повернення, потрібно було зробити щось набагато важливіше — народити.

Почувши, як відчиняються двері за спиною, Туся не здивувалася. Простежила поглядом за тим, як Імагін заходить у приміщення, озирається, присвиснувши, а потім підходить до неї ззаду, теж опускається на підлогу, складає ноги по-турецьки, витягує руки, накриваючи ними живіт дружини.

— Ти чому втекла? Телефон у роздягальні залишила? Я подумав, народжувати поїхала. Телефонував своїй мамі, твоїй мамі, обидві сказали, що й гадки не мають, куди втекла. Потім тільки подумав, що втекти могла сюди…

Настя усміхнулася, стежачи за тим, як кумедно він бореться з гнівом. Ніби як має право злитися — дійсно ж поїхала, не попередивши. А з іншого боку, права злитися в нього немає рівно до того моменту, як у неї є привілеї вагітної жінки. Сильно-сильно вагітної.

— Лікар сказала, що нам пора народжуватися, і потрібно трохи допомогти. Ось я і вирішила, що трохи потягнуся, розворушу…

— Розбудила б… — злитися йому не можна, але Імагін активно користувався правом хоча б дивитися з докором. Зазвичай це діяло на Настю позитивно. Зараз також. Трохи відхилившись, вона повернула голову, дозволяючи себе поцілувати, а потім зняла руки чоловіка з живота, випрямила спину, хитнулася вперед. — А це точно не зашкодить? — чоловік за всім, що відбувається, стежив із побоюванням.

— А ми акуратно і швидко, Глібе, або як ти там зазвичай говориш? — підморгнувши чоловікові, Настя знову нахилилася.

— Народиш, Анастасіє, всиплю по м’якому місцю, за вредність і гострий язик, — пожурив про людське око, Гліб сперся на руки, стежачи за діями дружини.

Настя хмикнула, але не відповіла, ковзаючи пальчиками по підлозі.

— Може, їдьмо вже? — Гліб же не витримав уже через хвилину.

— Потім взагалі тягнутися не зможу, поки годувати буду, ще трошки, Глібе. Добре?

Він же, напевно, був не надто за, але сперечатися не став. Тільки мовчки стежити за діями дружини ніяк не виходило.

— Твоя мама сказала, що в Андрія завтра день відкритих дверей у ліцеї, хочуть з’їздити.

— Угу, я знаю.

— Я запропонував відвезти, вона сказала, щоби поруч із тобою сидів…

Настя усміхнулася, нарешті вирівнялася, складаючи ноги, а потім знову притискаючи руки чоловіка до живота.

Усі бабусі давно були на ранньому старті. Насті навіть іноді здавалося, що онука в їхній родині чекають більше, ніж дитини.

Батько Гліба поводився більш стримано, ніж жінки, але одного разу розчулив Настю практично до сліз: приїхав у гості, намагався бути серйозним, а потім не витримав — дістав лялькового розміру комбінезон для новонароджених, який виглядав на контрасті із серйозним зовнішнім виглядом чоловіка дуже наївно.

Навіть Андрій, перший час сахався від вагітної сестри, явно сприймаючи очікування жінкою дитини як болячку, ближче до пологів став іноді поводитися дивно — просив дозволу прикласти вухо або долоню до живота, а потім усміхався, відчуваючи удари.

Її живіт взагалі став головною розвагою одразу в трьох будинках.

З ним обожнював розмовляти Гліб, його практично постійно обговорювали Наталя з Антоніною, а Тетяна з Юрієм дивилися на нього так зворушливо, що вартувало б червоніти, ну або хоча б вилазити.

Але, мабуть, до такої пильної уваги дитина була не готова, тому так наполегливо відмовлялася народжуватися в термін, відтягуючи день за днем.

Настя намагалася вмовити дитину по-різному, але вона далі норовилася.

Але ж в Імагіних давним-давно було готове до його появи все. Вільна до цього кімната, у якій Гліб зберігав різний мотлох і гордо називав кабінетом, стала дитячою. Ліжечко майбутній батько зібрав сам. Грався, ніби в Лего, лаявся крізь зуби, двічі потрапив по пальцю, замість цвяшка, але зате в результаті Насті була пред’явлена ​​цілком пристойна колиска.

По дому вже були розставлені радіоняні, меблі проінспектовані на предмет гострих кутів і виступів…

Настя з Глібом зірвали голоси, сперечаючись про те, куди віддадуть своє чадо. Гліб наполягав на хокеї, Настя категорично відмовилася, сказавши, що бачила, як на льоду розбивають голови. Імагінова згадала про танці, Імагін роздратовано фиркнув, сказавши, що не дозволить ліпити з мужика… танцюриста. Про це вони сперечалися набагато довше, ніж про ім’я майбутньої дитини. Зійшлися на тому, що віддадуть на плавання.

Готове було все, крім одного. Винуватець урочистостей ну ніяк не хотів тішити світ своєю присутністю. Не хотів раніше…

— Глібе… — Настя раптом напружилася, притискаючи руки чоловіка до живота трохи сильніше. Він теж притаївся.

— Що? — подивився в їхнє відбиття у дзеркалі, помічаючи на обличчі дружини розгубленість.

— Здається, їдемо народжувати… — серце забилося частіше. Трохи від передчуття, трохи від страху.

— Встаємо, — Гліб підірвався першим, Настя ж підіймалася, уже важко видихаючи. План спрацював, тільки спрацював набагато швидше, ніж вона гадала.

Через п’ятнадцять хвилин вони були вже на порозі пологового будинку, а через шість годин у них народився син. Володимир Глібович Імагін — найкращий з можливих наслідків їхнього ефекту метелика.