Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Епілог

Через декілька місяців.

— Ох, Настусю, щось ми зовсім бегемотиком стали… — дівчина встала з лави, переступаючи з ноги на ногу. Робити це Настя намагалася максимально акуратно. Втім, останнім часом її життя взагалі проходило під гаслом «максимальна акуратність» і «обережно, Імагін пильнує!».

Вона багато спала, багато їла, багато гуляла, а ось решти було мало. Ковзани — відкласти. Танці — якомога далі. В університеті — здаємо екстерном сесію й до побачення, на роботі — йдемо в декрет. Імагін ввімкнув у собі маніакального татуся, і зупинити його не могло ніщо, а найстрашніше — ніхто. Намагалися нарозумити багато, але це не лікується. Сьогодні ж Настя просто втекла…

Прокинулась о сьомій, тихо зібралася, доїхала до танцювальної школи на таксі, піднялася на потрібний поверх, посиділа в роздягальні, відпочиваючи, тепер вже збиралася зайти в зал…

На одній із полиць у гримерці стояв тюбик із маззю, який пахне так знайомо й так… прикро, але до нього Настя навіть не доторкнулася — сьогодні не знадобиться.

Акуратно опустившись уже в залі біля дзеркала на підлогу, Настя уважно подивилася на себе. Після аварії минуло трохи менш як дев'ять місяців. Вона була глибоко вагітна. Навіть занадто глибоко, за словами лікаря, а Гліб, на щастя, повністю здоровий. На ньому зажило — як на собаці, і хоч рука ще іноді хвилювала, поболювала, зізнаватися в цьому чоловік не поспішав.

Одружилися вони все ж не надто помпезно, але, як здавалося самій Насті, цілком весело. Шкодувала Настя тільки про одне — перший їхній із Глібом танець у весільному житті видався не дуже-то й феєричним… Практично сором для танцівниці, настільки НЕ феєричним, але Імагін пообіцяв, що як тільки одужає, обов’язково піде до неї в учні й до десятиріччя весілля вони витворять вже щось пристойне. Вірилося в це насилу, але тоді, перетоптуючись із Глібом у центрі весільного залу, відчуваючи себе дружиною, а його чоловіком, Настя думати могла тільки про те, що танцювати з ним у житті — найкраще, що тільки могло статися з нею.

Одружитися вони встигли ще до Нового року, а відразу після, з дозволу лікарів, поїхали в медовий місяць.

Про цей період свого життя Настя воліла згадувати якомога рідше, оскільки провели вони його втрьох: з чоловіком… і білим другом.

Зате, як вона раділа поверненню додому! Тут токсикоз, звичайно, не пройшов, але в рідних стінах і з унітазом брататися якось легше.

Гліб пішов на роботу, сама вона спробувала повернутися в школу й на навчання. Спробувала, тому що отримавши навіть не наказ лікаря, а просто натяк на те, що стресів і зайвих навантажень краще б уникати, Імагін влаштував Насті ту саму сесію екстерном і декрет.

Він їй влаштував це, а вона йому — скандал.

Але перемогла однаково дружба… тобто кохання. Було підписано пакт про ненапад. Насті — на чоловіка, чоловіка — на особистий простір дружини після пологів, ну й закріплено все за звичкою кров’ю… тобто чесним словом і поцілунком.

Піднявшись із підлоги, Настя підійшла до станка, сперлася на нього руками, дивлячись у вікно.

Зиму вони протрималися, весну простояли, тепер переживали перше спільне літо, святкували тисячу й одну річницю.

У день знайомства Настя навіть хотіла потягти Гліба в Батерфляй, але він навідріз відмовився. Сказав, що там зараз небезпечно — там ведуться бойові дії. Аміна з новим керівником, звичайно, знайшли точки дотику, але дуже вже від них іскрить. Тому вагітній жінці краще туди не сунутися. Та й не вагітний Імагін вважав за краще обходити заклад стороною. Не те, щоби когось боявся, але життям дорожив (адже йому ще дружину любити й дитину виховувати), а коли заходив у Батерфляй востаннє, у нього в прямому сенсі потрапив снаряд.

Цілилася Аміна, очевидно, в іншу людину, а потрапила в Імагіна, який ловив гав. Діставши пристойну шишку, а потім слізні вибачення головного метелика й керівника, Гліб вирішив, що про наступний візит неодмінно попередить. Та й особливої ​​потреби у візитах не було — Метелик повільно, але впевнено розгортав крила. Це робило Імагіна ще більш щасливим, хоча, здавалося б, куди щасливіше?

Настя примружилася, втягуючи носом ранкове свіже повітря, потім розплющила очі, дивлячись перед собою. Гарно…

— Непоганий день, щоби народитися на світ, правда? — колись Веселова, а тепер безнадійно й безповоротно Імагіна опустила погляд, підморгнула животу, відштовхнулася, знову підходячи до килимка.

На шпагат вона опускалася практично по міліметру, підсвідомо все ще боячись відчути момент, коли ниточка-м’яз натягнеться. Боялася Настя даремно — сісти вийшло без проблем.

Це змусило усміхнутися. Лікування не пройшло даремно, нарешті взялася за те, що почала слухати вказівки лікаря, Настя практично добилася успіху, а все, з чим не впоралася медицина, взяла на себе вагітність.

— Дякую, — погладивши живіт, Настя знову подивилася на себе в дзеркало. Направду, вона вже й скучила за залом, і за заняттями, і за дітками. І щиро сподівалася на те, що скоро знову зможе повернутися. Звичайно, Гліб буде бурчати, самій Насті доведеться непросто, але танці були частиною її життя. Нехай тепер їм довелося потіснитися, а зовсім скоро місця залишиться ще менше, але прощатися з цією своєю пристрастю, дівчина була відверто не готова.