Читати книгу - "Останній дон"

Дієр і Бенц добре знали, що думка, ніби Лоузі гратиме сам себе, — звичайна химера, вигадана, щоб одурити Лоузі, аби він дешевше продав свою оповідь, а крім того, аби забити баки ще й публіці.

Скіппі Дієр розповів про свій задум із великим завзяттям, бо ніхто вигідніше від нього не міг продати неіснуючу власність. У мить справжньої ейфорії він зняв трубку і, перше ніж Бенц устиг запротестувати, запросив детектива на коктейль о п'ятій годині дня. Лоузі запитав, чи можна привести близьку людину, і Дієр запевнив, що можна, гадаючи, що йдеться про подружку. Скіппі Дієр як фільмовий продюсер полюбляв зводити докупи різні світи. Адже ніколи не знаєш, яке тоді диво може статися.

Кросс Де Лена і Лія Вацці сиділи в апартаментах на готельному даху і знову перебирали подробиці того, що їм доведеться робити цієї ночі.

— Усі мої люди на місці, — говорив Вацці, — я контролюю все навколо вілл. Ніхто з них не знає, що ми збираємось робити, вони в тому не братимуть участі. Але я чув, що Данте послав загін з анклава і він риє в пустелі тобі могилу. Цієї ночі треба стерегтися.

— А я непокоюсь тим, що буде завтра. Тоді нам доведеться зіткнутись із доном Клерікуціо. Як ти гадаєш, він повірить нам?

— Навряд, — відповів Лія. — Але це наша єдина надія.

Кросс стенув плечима:

— Я вибору не маю. Данте вбив мого батька, а тепер наміряється вбити мене. — З хвилину помовчав і додав: — Я сподіваюся, що дон із самого початку не був на його боці. Бо інакше ми не маємо шансів.

— Але ж можна все покинути й розповісти про наш клопіт самому донові, — сказав обережно Лія. — Нехай він вирішує і діє.

— Ні, — заперечив Кросс, — він не вирішить проти свого онука.

— Звісно, ти маєш слушність, — згодився Лія. — До того ж дон трохи розм'як. Він спокійно дивиться, як ті голлівудці тебе дурять, а замолоду він би ніколи такого не дозволив. Тут ідеться не про гроші, а про неповагу.

Кросс долив Лії бренді й запалив собі сигару. Він ніколи не розповідав Лії про Девіда Редфеллоу.

— Як тобі ця кімната? — спитав він жартома.

— Дурниця. Така гарна. Й навіщо? Чому хтось має жити в таких покоях? Це вже занадто. Така розкіш відбирає силу. Породжує заздрість. Нерозважливо отак кривдити знедолених. Хіба в них не заворушиться бажання тебе вбити? На Сицилії мій батько був заможною людиною, але він ніколи не жив у розкошах.

— Лія, ти не розумієш Америки. Кожен злидар, що побачить ці вілли всередині, потішиться. Адже у своєму серці він знатиме, що колись і сам житиме серед такої пишноти.

Саме тієї миті дзеленькнув приватний телефон. Кросс зняв трубку, його серце підскочило, то дзвонила Атена.

— Ми можемо зустрітись до перегляду? — запитала вона.

— Тільки якщо ти прийдеш до мене. Я, повір, вийти не можу, — відповів Кросс.

— Дуже галантно, — зимно відказала Атена. — Тоді зустріньмося після вечора, я звідти піду чимшвидше, а ти прийдеш до мене на віллу.

— Але я й справді не матиму змоги.

— Уранці я лечу до Лос-Анджелеса, — пояснювала Атена. — А другого дня вилітаю до Франції. Ми не стрінемось наодинці, аж поки ти прилетиш туди... якщо прилетиш.

Кросс подивився на Лію, що похитав головою і звів брови докупи. Тож Кросс відповів Атені:

— Ти можеш прийти до мене просто зараз? Будь ласка.

Кросс довго чекав, перше ніж почулася відповідь:

— Так, десь через годину.

— Я пошлю за тобою автомобіль і охорону. Вони чекатимуть біля твоєї вілли. — Кросс поклав трубку і звернувся до Лії: — Нам слід стерегти її. Данте несамовитий і може скоїти що завгодно.

Вечірка на Бенцовій віллі повнилася жіночою красою.

Мело Стюарт привів молоду актрису, яка вже встигла уславитись на сцені і яку він і Скіппі Дієр планували взяти на головну жіночу роль у фільмі про Джіма Лоузі. Вродою вона скидалась на єгиптянку, мала сміливі риси обличчя, владні манери. Бенц мав свою нову знахідку — Джоану з поки що невідомим прізвищем, цнотливу незайманку. Атена ще ніколи не видавалась такою сяйливою і прийшла в гурті своїх подруг: Клавдії, Діти Томмі і Моллі Флендерс. Атена поводилась незвичайно стримано, та Джоана і театральна актриса Ліза Вронгет однаково дивилися на неї мало не зі страхом і з заздрістю. Обидві прийшли побачити Атену, королеву, яку сподівалися заступити.

— А ти запросив мого брата? — запитала Клавдія Боббі Бенца.

— Аякже, але в нього багато справ.

— Дякую, що ти віддав Ернестовій родині його відсотки, — всміхнувшись, мовила Клавдія.

— Моллі пограбувала мене, — сказав Бенц. Він завжди любив Клавдію, може, тому, що її любив Мерріон, тож не зважав на її жарти. — Вона приставила мені до скроні пістолета.

— Але ти міг би не поступатись, — провадила Клавдія. — Мерріон схвалив би твої дії.

Бенц подивився на Клавдію відсутнім поглядом, на очі йому раптом набігли сльози. Він ніколи не буде таким, як Мерріон. І він утратив його.

Тим часом Скіппі Дієр відвів у куток Джоану й розповідав їй про свій новий фільм, де була яскрава епізодична роль невинної дівчини, яку брутально згвалтував і вбив наркоділер.

— Ти досконало підходиш для цієї ролі. Досвіду в тебе малувато, та якщо я переконаю Боббі, ти прийдеш і попробуєш. — Скіппі з хвилину помовчав, а потім додав теплим, довірчим тоном, натякаючи на її майбутнє як кінозірки: — Гадаю, тобі треба змінити ім'я. Джоана — надто простацьке для твоєї кар'єри.

Скіппі помітив, як зашарілося Джоанине обличчя; справді зворушливо бачити, як юні дівчата вірять у власну красу і сподіваються стати зірками з не меншою пристрастю, ніж ренесансні дівчата прагнули бути святими. Коли перед його очима постала цинічна посмішка Ернеста Вейла, Дієр подумав: «Смійся скільки завгодно: адже це, власне, прагнення душі. В обох випадках воно частіше приводило до мучеництва, ніж до слави, але без цього не обійтися».

Джоана відійшла, певне, щоб порозмовляти з Бенцом. Дієр підсів до Мело Стюарта та його нової подружки, Лізи. Хоча вона була талановита на сцені, Скіппі мав сумніви щодо її майбутнього на кіноекрані. Камера надто безжальна до такого типу