Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

44. Стас

Бо вона завжди так зустрічала мене, коли десь накосячила. Просила вибачення, і щоб покарав. І ох, якими солодкими були ці покарання. 

Кохана слухняно виконує мій наказ, і за мить я штовхаюсь у її горло. Вона впускає, дозволяє проявити пристрасть. Так, як і Андрію, який вбивається у неї позаду. 

Я піднімаю очі й зустрічаюся поглядом із Дороніним. Він темніший за ніч, і я тону в ньому. І змушений заплющити очі, оскільки бажав цього занадто давно. Мріяв про нього. І про неї. І не хочу, щоб усе закінчилося швидко. Зовсім скоро градус ейфорії трохи знижується. І я знову можу дивитися на них. Пожирати очима. І бути частиною загального божевілля.

Першою не витримує Таня. Надовго її не вистачає. Дружина випускає мене з рота, але продовжує утримувати в долоні. Кричить і тремтить в оргазмі. Андрій завмирає, жадібно вбираючи кожну судому нашої коханої жінки. 

Він гарчить, хапає мене за комір сорочки, яку я так і не зняв, і тягне на себе. Впивається в губи несамовито. Так, немов пред'являє свої права на мене. Ревнивець! 

Відштовхую чоловіка і хапаю повітря відкритим ротом. Дор ледь не задушив мене у своєму сказі. Він дивиться голодним звіром, але я зволікаю, бо маю набратися рішучості перед остаточною своєю капітуляцією. 

М'яко відхиляю руку Тані, яка перебуває в одурманеному оргазмом стані. Відступаю. Я мушу вже наважитися, інакше навіщо було все це затівати. 

Бачу пожежу в очах коханого чоловіка. У них стільки всього намішано: бажання, обожнювання, надія і... ревнощі. І ось останнє мені не подобається. Не повинно бути такого. Тому що я належу йому, а він — мені. І я знаю лише один спосіб переконати його в цьому — віддатися. 

Зриваю сорочку і відкидаю вбік. Андрій стежить за кожним моїм жестом і за мить розуміє мене. 

Поступається мені своїм місцем на дивані, і я миттєво прилаштовуюсь до дружини. Вона волога, як стиглий фрукт, і я насилу придушую у собі бажання вилизати її. Не зараз. Пізніше. Ми занадто розбурхані. А після цього, коли перший голод буде вгамовано, можна буде і розкуштувати вже свій десерт. Наш десерт. 

Я штовхаюся в неї — і кохана одразу реагує стогоном на моє вторгнення. Не шкодую її, адже вона знала, на що йшла. Беру жорстко, вибиваючи стогони кожним поштовхом. Вона витримає. Таня витривала дівчинка. Її серце змогло прийняти нас двох, ось і тіло прийме. 

Штовхаюся, кайфую і на кілька прекрасних миттєвостей забуваю про все. Рівно до того моменту, як відчуваю пальці на своїх сідницях. Зменшую темп, намагаючись максимально розслабитися. 

— Упевнений? — Шепоче Андрій мені на вухо. 

Його пальці, вологі від змазки, тим часом намацують анус і рухаються далі. 

— Так, — видихаю, — тільки не поспішай.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно