Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Ого! То ця Жадана живе тут! Нічогенькі в неї хороми! Цікаво, а хто в тій громадині все прибира? Вона ж достобіса величезна! Я б тим людям особисто медалі з грамотами вручила! Бо реально, це ж напевно дуже важко прибирати все в таких масштабах.

Піді мною ще раз лунає гуркіт з натяком що ми вже майже прилетіли. Я фокусую всю свою увагу на маєтку, який ставав все ближче й ближче і так само збільшувався у розмірах.

Я помічаю внизу чиюсь постать і з кожною секундою нашого наближення розумію що… О мати моя рідна! Жадана власною персоною стоїть на порозі і чекає на нас!

І по мірі того як ми наближалися, вона знайшла поглядом мене і її злісний вищир який язик не повертається назвати “милою посмішкою” перетворювався на вилуплені в подиву очі, які ледве на лоба не лізли, коли вона дивилася на мене і те як саме я лечу на драконі. І чим ближче ми підлітали, тим більші в неї ставали очі.

Отже, мій висновок! Тут ніхто не літає сидячи верхи! Тільки стоячи! 

Дракон приземляється не долітаючи п’ять метрів до землі обертається в людську форму ловлячи мене руками під ноги, а потім опускається на одне коліно відпускаючи мене. Але сам не поспіша підводитися.

Дивлюся на Жадану у якої очі стали ще більшими що ледве не випадають. Ну тут напевно треба щось сказати? Бо якось занадто довге мовчання. Тому роблю перший крок: 

– Привіт – ніяково вітаюся з нею, бо вона щось і зовсім затихла.

____________________________________

Нарґи – це щось на зразок місцевої служби яка стежить за рабами і в разі чого усува проблемних і небезпечних рабів. 

Жадана Ді Лоренс-Ларк.

Ловіть новиночку! Дуже дякую за ваші серденька, це деже мотивує писати швидше!!! І ще буду вдячна за підписку:) Приємного вам читання!)))