Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- І багато ти побачив? - запитала, не відчуваючи жалості до хлопця. Світлі очі на неї переїхали.

- Досить. Я пішов, як тільки ви почали трахатися. - Настя очі прикрила від сорому. А Стас його з силою до стіни штовхнув.

- Гнидо! Тобі бабок мало? Знову програв?

- Так, - кивнув той, збиваючись в камень від страху, що Стас знову вдарить. - П'ятдесят штук баксів. У мене немає таких грошей, Багіро!

- А мені по*уй, - процідив Стас, нависаючи над Ромою. Ліктем притиснув його до стіни, не даючи можливості дихати. - Ти міг прийти до мене. Сказати, що знову граєш. Ми б знайшли вихід. Невже я б тебе кинув?

- Стас, я не міг. Ти б розлютився!

- Але я б не втратив друга. А ти вчинив як останній щур.

- Пробач, пробач мене, - в очах дикий відчай, але Стас більше не вірив. Ця людина для нього померла. Прибрав руку, відчуваючи, що якщо пробуде ще хоча б хвилину поруч з мерзотником, розтрощить йому череп.

- Якщо завтра ж в тому журналі не опублікують спростування, ти до кінця життя не зможеш знайти роботу ні в одному музичному колективі не те, що гітаристом, а прибиральником в залах для репетицій. - Рома видав звук, схожий на схлип.

- Стасе ...

Багіров розвернувся, важкими кроками прямуючи до виходу, а потім зупинився, ніби осяяний здогадкою:

- Тоді, коли Ольку зловили на крадіжці автомобілів, - обернувся, - Тоді ти теж програв?

Рома не відповів. Тільки погляд у підлогу упер. Стас кулаки стиснув, відвертаючись.

- Поїхали, Настю.

- А фотографії? - запитала у ліфта, коли вони вийшли з квартири.

- Він не буде їх використовувати, - впевнено відповів Стас. - Моє слово проти його, і він буде торгувати флешками на ринку.

- Не будь такий впевнений. Ніхто не забороняє йому зараз продати всі фото в різні видання, збагатитися і зникнути.

Стас задумався.

- Спускайся! Я наздожену, - вийняв ключі від машини і вклав в її долоню.

Ліфт відкрився, як раз коли хлопець знову повернувся до квартири. Настя хотіла наздогнати, розуміючи, що в такому стані людина здатна на багато що, але їй не хотілося більше перебувати поруч з Ромою. Грати чужими долями низько і підло. І якщо Стас дозволить собі більше, ніж треба, засуджувати його не стане.

Спустилася вниз і сіла в машину. Салон пропах ароматом туалетної води Стаса, який повільно заповнював собою легені дівчини. Настя дивилася на сіре небо і тільки зараз раптом усвідомила, що ненависть, яка жила всередині останні роки, була марною. Рома змусив серце повірити в те, що Стас її зрадив, віддав на розтерзання суспільства, а виявляється, цього ніколи не було. Як легко вона повелася на брехню. Чи не додумалася зателефонувати, висловити своє ставлення, накричати, сказати хоча б щось. Тоді б довгі п'ять років почуття любові не здавалося б неправильним. А серце, адже воно відчувало правду. Ніколи не вірило в зраду. Настя тремтячою рукою підкурила. Усередині творився хаос з емоцій.

Він любив. А тепер ні. Сам зізнався сьогодні. Вона ж кохала навіть коли ненавиділа. Тільки зараз змогла собі в цьому зізнатися. Від любові до ненависті один крок, кажуть. А у неї ще один назад. Хоча, кого вона обманює? Любов і ненависть весь цей час йшли пліч-о-пліч. Тому і поруч складно було перебувати. Поки жила в Америці, дозволяла любові тихесенько нудитися в глибині серця, затиснутою лещатами презирства і осуду за нечоловічий вчинок. А коли знову його зустріла, лещата розірвалися, дозволяючи почуттю знову прорости в шаленому серці.

Стас повернувся за п'ятнадцять хвилин. Сів за кермо і, не кажучи ні слова, завів машину. Кісточки пальців збиті, кілька крапель крові на кулаці, але Настя не стала нічого питати. Втрачати близьких боляче. Але ще болючіше втрачати тих, кому довіряв. Хто був поруч, прикидаючись іншим і втикаючи в спину лезо за лезом. Настя не уявляла, як зараз відчуває себе Стас. Напевно, хлопець відчуває щось на подобі того, що відчувала і вона сама. Тільки в рази гірше, адже Рома був йому як брат. Їх дружба тривала майже десять років.

Повернулися в гараж до Стаса. Він заглушив двигун. Настя підняла погляд на блідого, як білий аркуш, хлопця, і у неї серце стислося.

- Мені шкода, - сказала тихо, придушуючи бажання потягнутися до його щоки рукою. Вгамувати біль і допомогти впоратися зі зрадою. Пухкі губи скривила усмішка.

- Тепер тобі шкода. А ще годину тому сумнівалася в моєму хвилюванні.

- Я не знала тоді.

- Що? Що я бабки заплатив? - і на неї поглядом стрельнув крижаним.

- Так. Я думала, що ти так мстишся мені.

- Круто, Настю. Оху*ти! Після всього, що між нами було, і, дізнавшись про твою вагітність, я першим ділом зроблю так, щоб про нас з тобою весь світ дізнався, правда?

Настя губу прикусила, розуміючи, що він має рацію.

- Я не...

- Що ти не? - вибухнув, вдаривши по керму. - Ти повірила Ромі.

- Ти теж йому повірив! - крикнула Настя.

- Не порівнюй. Це зовсім інше. Він для тебе був ніким. А я ... - стиснув кулак, на шкірі якого кров просочилася. - Я теж значить, ніхто! Якщо ти за час, який ми разом провели, так і не зрозуміла, що значила для мене.

- Я знала, який ти імпульсивний! І розуміла, скільки болю тобі завдала.

- Імпульсивний і мудак - це зовсім різні поняття! - зелені очі потонули в карих. Настя все-таки простягла долоні і обхопила його обличчя. Пальці тремтять, обпалюючись о гладку шкіру. Погляд на губи перевела задихаючись від близькості. Стас завмер на мить, а потім вдарив болючіше за ляпаса, - Геть звідси!

- Стас, пробач мене.

- Забирайся! Настю, я прошу тебе, забирайся з мого життя! Вали нахрін! - прокричав в обличчя так, що вона заплющила очі. Відвела руки, відвернулася, ховаючи сльози, і швидко вилізла з машини. Червоний спортивний автомобіль зірвався з місця і на шаленій швидкості виїхав з гаража. Настя дивилася у відкритий простір, відчуваючи, як всередині тисне гранітною плитою.